Мобілізація працюючих в умовах затяжного конфлікту: проблематика та перспективи

15 квітня відбувся круглий стіл, який підняв болючі питання для усіх роботодавців, про мобілізованих працівників та усі проблематичні обставини пов’язані з цим.

Участь у заході взяли народні депутати України, представники органів виконавчої влади, керівники бізнес-об'єднань, роботодавці, в тому числі Федерація роботодавців автомобільної галузі України, представники профспілок та військовослужбовці.

У грудні 2015 року Верховна Рада повністю ліквідувала зобов'язання держави компенсувати середню заробітну плату мобілізованим працівникам. Як результат, з урахуванням прийнятих законодавчих змін, з 1 січня 2016 року роботодавець має сплачувати у повному обсязі зарплату та ЄСВ за мобілізованого працівника, а також працівників, що проходять строкову військову службу та службу за контрактом.

 Відповідно до даних змін витрати підприємств для забезпечення мобілізованих та контрактників можуть складати мільйони гривень. «У період глибокої кризи в країні це суттєві кошти для підприємства, які могли б піти на модернізацію обладнання, навчання персоналу чи інші потреби компанії», - розповів під час круглого столу заступник Голови ФРУ Дмитро Олійник. Він також зауважив, що, - «Для невеликих підприємств, на яких, приміром всього 20 працівників, у разі мобілізації хоча б двох ключових спеціалістів, це може означати зупинку роботи".

В ході обговорення зазначеної проблеми, представник Федерації роботодавців автомобільної галузі навела приклад, коли мобілізований працівник одного з підприємств Одещини перейшов на службу за контрактом, продовжує жити і працювати на території міста Одеса і фактично отримує дві заробітні платні. 

Тож представниками Федерації роботодавців автомобільної галузі України були запропоновані зміни до обговорюваного законопроекту, що стосувалися законодавчого скасування компенсації середньої заробітної плати для тих, хто пішов служити за контрактом.

У свою чергу представник Федерації профспілок України В'ячеслав Дорошенко підтримав цю ініціативу та зауважив, що якщо людина змінює свій юридичний статус і переходить у підпорядкування до збройних сил України, значить з цієї хвилини вона повністю знаходиться на фінансовій та юридичній підтримці держави.

З огляду на зазначену проблему Федерація роботодавців України ініціювала законопроект (реєстр. № 4006), що передбачає відшкодування середнього заробітку мобілізованих з державного бюджету та покладає на Кабмін обов'язок визначити процедуру фінансування військовослужбовцям гарантій з оплати праці.

Звільнення працівників, які не виходять на роботу на підприємствах, що знаходяться в зоні АТО чи поряд з нею за прогул заборонено (п. 4 ч.1 статті 40 КЗпП України). Проте як роботодавцю впевнитись у наявності небезпеки для життя і здоров'я працівника, який не виходить на роботу?

8 липня 2014 року Міністерством соціальної політики було видано лист 7302/3/14-14/13 із роз'ясненнями щодо звільнення за прогул в районах проведення антитерористичної операції.

Останнім часом на підприємствах, розташованих в районах проведення АТО, набрала силу тенденція, коли працівники без будь-яких об'єктивних обставин місяцями не з'являються на своїх робочих місцях. Більше того, вони навіть не вважають за необхідне попередити про причини своєї відсутності роботодавців. Так, є різні випадки, в тому числі і коли працівник переїхав на постійне місце проживання у РФ, але все ще отримує заробітну плату з українського підприємства.

«Отже, як же тоді вирішити даний конфлікт, якщо на сьогоднішній день, навіть через суд є практика, в якій 50 на 50 відсотків справ, що виграються на користь працівника або роботодавця»,- сказав Сергій Біленький.

Таким чином має місце бути прецедент, коли рекомендаційний лист набуває сили закону. Дана ситуація не може залишитися без коментаря від Мінсоцполітики та надання чітких роз'яснень щодо процедури звільнення працівників у ситуації нез'явлення на робочому місці з невизначених причин, чого і вимагають роботодавці.

В зону АТО мобілізують працівників з різних галузей та різного професійного рівня. Таким чином з підприємств забирають висококваліфіковані кадри, які не можуть бути замінені. Як надати можливість підприємствам можливість зберігати ключових для виробничого процесу фахівців та забезпечувати безперебійну роботу?

Для того, щоб навчити нового працівника часто необхідно витратити не менше 6 місяців, а то й більше часу. Готових спеціалістів на ринку дуже мало, або немає взагалі. Це означає, що у випадку мобілізації хоча б одного з ключових спеціалістів, підприємство повинно або змінити графік роботи виробничої лінії, або наймати підрядні організації, або ж "перекривати" відсутнього працівника понаднормовими годинами, кількість яких обмежена законодавством. Така ситуація створює небезпеку зриву безперебійної роботи підприємства.

Для вирішення цього питання необхідно внести зміни до ст. 25 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", які передбачають можливість будь-якого підприємства аргументовано забронювати працівника від призову.

Більш детально з матеріалами круглого столу можна ознайомитися в прикріплених файлах.