Позиція Федерації щодо закону про припинення виплат власникам міжнародних боргових зобов’язань України

Стратити не можна помилувати. Не далі як позавчора Уряд у вражаюче злагодженому тандемі з Парламентом, у вельми, до слова сказати, стислі для подібних рішень терміни поставили кому в цьому класичному реченні, простягнувши руку допомоги ... Собі!

Проголосувавши за урядовий законопроект, Парламент надав Кабміну та місцевим адміністраціям право вводити мораторій на виплату за боргами перед зовнішніми комерційними кредиторами для захисту національних інтересів.

Що ж, крок вельми раціональний, зважаючи на складнощі переговорного процесу з реструктуризації зовнішнього суверенного боргу. Ось тільки уряд у відчайдушній спробі врятувати себе, не побачив за деревами ліс. Адже питання ведення переговорів про реструктуризацію боргів актуальний не тільки для державного, а й для приватного сектора, адже:

• Очевидно, що реальний сектор чутливий до макроекономічної дестабілізації, падіння економіки і девальвації національної валюти не менше, а навіть більше, ніж державний, зважаючи на підтримку останнього у форматі більш доступного фондування і «подушки безпеки» у вигляді макрофінансової допомоги ЄС, МВФ та інших співчуваючих організацій. Доступи на ринки довгого і дешевого капіталу у приватного бізнесу вкрай обмежені, як через низький, якщо не сказати більше, кредитний рейтинг країни, так і зважаючи на високі ризики капіталовкладень в поточних умовах.
• Очевидно, що приватні підприємства країни працюють в тій же країні, що і держпідприємства і мають ті ж, а частіше, навіть гірші умови, що і держсектор.
• Очевидно, що приватний бізнес втратив майже половину експортного ринку із закриттям ринку РФ, при тому, що, нібито «альтернативний», ринок ЄС і досі залишається недоступним, зважаючи на адміністративні бар'єри для входу в форматі технічних вимог та регламентів, квот, так, а також тарифного регулювання.
• Очевидно, що воює не тільки Уряд, воює вся країна і, в першу чергу, бізнес, несучи колосальне навантаження у формі фіскального тиску, зниження виручки і обігу, а також пересічні громадяни - населення країни.
• Очевидно, що бізнес не менше, ніж держсектор, має потребу в інструментах для реструктуризації своїх боргів. Якщо у випадку з Урядом, такий інструмент присутній і дозволить уникнути негативних наслідків в тій чи іншій мірі, за допомогою використання регуляторного середовища, то екстраполяція подібних підходів на приватний сектор ( у формі призупинення обслуговування боргових зобов'язань), потягне за собою значні негативні наслідки у формі судових тяжб, аж до стягнення заставного майна.
• Очевидно, що в поточних реаліях спаду економіки та продовження військових дій на сході країни, як бізнес, так і держсектор знаходяться в однаково несприятливих умовах з колосально високим рівнем боргового навантаження без потенційно реальної можливості обслуговування боргу, без залучення нових позикових коштів на непідйомних умовах. Коло замкнулося.
• Очевидно, що якщо корабель іде на дно, капітанський місток теж не врятувати. Вони потонуть разом. Це не питання ймовірності, а питання часу.
• Очевидно, назріває раціональна і невідворотна необхідність прийняття аналогічних регуляторних умов для бізнесу.

В іншому разі:

• Очевидно, що без адекватних і, що важливо, своєчасних дій з розширення аналогічного підходу для бізнесу у форматі нормативно-правового акту - втрати приватного сектора будуть колосальними.

Питання давно вже перейшло з площини: «Яка ймовірність вижити?» - В площину: «Бути чи не бути?» - для більш, ніж восьми тисяч підприємств, що генерують близько 70% ВВП, інтереси яких представляє Федерація роботодавців України. Будемо оптимістичні - шанси є завжди; будемо реалістичні - з кожним днем ​​вони стрімко наближаються до нуля.