Гранти на вітер, або чому гроші дають, а результатів немає

Щорічно Україна отримує сотні мільйонів доларів грантової допомоги від міжнародного співтовариства. Зокрема, такі проекти спрямовані на розвиток економіки, освіти, покращення інфраструктури, модернізації державних структур, однак спектр їх спрямованості надзвичайно широкий.

Тим не менш, судячи з того, що стан цих систем в Україні не покращується, стає зрозумілим, що такі грошові вливання не є ефективними.

Трохи статистики

Починаючи з 1991 року, в Україну надійшло і «освоєно» грантів на суму більше ніж $9 млрд. Станом на 1 вересня 2015 року в Мінекономрозвитку було зареєстровано 3289 проектів міжнародної технічної допомоги, з них – 343 діючих грантів на суму більше 3,3 млрд доларів.

У 2016 рік Україна отримає понад 200 млн євро грантової допомоги, і це лише від ЄС. За словами голови представництва Євросоюзу в Україні Яна Томбінського, ці кошти спрямовані на реформи децентралізації, державної служби та допомогу українському бізнесу в виході на європейські ринки, а також боротьбу з корупцією, управління державними ресурсами, включаючи систему оподаткування і енергоефективності.

Що стосується Закарпаття, протягом 2010-2016 рр. було виділено 54 гранти загальною сумою 4,75 млн євро. При цьому 100% грантів по Закарпаттю отримані від ЄС.

Найчастіше гранти в Закарпатті отримують суспільні організації – ними було реалізовано 21 проект, а також органи державного самоврядування (села, міста) – 17 проектів.

Хто ж ці щасливі отримувачі міжнародного фінансування? Серед суспільних організацій основними реципієнтами були:

• агентство ФОРЗА (5 грантів) – згідно із інформацією на сайті, організація сприяє сталому розвитку Карпатського регіону України в економічному, екологічному та соціальному аспектах управління природними ресурсами і розвитку громад;
• Зірочка (2 гранти) – Великобичківська селищна громадська організація, створена для сприяння економічно-соціальному розвитку селища завдяки залученню інвестицій;
• Асоціація студентів-економістів (3 гранти) – на диво різнопланова організація, створена, як зазначено на офіційному порталі, з метою задоволення і захисту законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів її членів.

Таким чином, протягом 2010-2016 рр. лише ці три організації отримали майже половину з усіх грантів, що були виділені у межах цієї групи реципієнтів (47,6%), та майже п’яту частину від усіх проектів у регіоні (18,5%). А це більше 1,3 млн євро, що отримали тільки ці організації.

Серед інших організацій основну нішу в отриманні грошової допомоги зайняли:

• Агентство регіонального розвитку (4 гранти) – створене задля сприяння в реалізації проектів, направлених на сталий соціально-економічний розвиток краю, його окремих регіонів, галузей народного господарства;
• Басейнове управління Тиса (5 грантів) – згідно із заявленими завданнями, має на меті сприяти ефективній реалізації державної політики у сфері управління, використання, збереження та відтворення водних ресурсів;
• музеї (2 гранти).

Проблеми грантів в Україні

Для України в умовах її складної економічної ситуації та системними проблемами у багатьох сферах зовнішнє фінансування має вагоме значення. Однак чи так ефективна грантова допомога, як її малюють? Спробуємо проаналізувати, які проблеми існують в Україні щодо отримання грантів від міжнародних товариств.

1. Обмеженість окремими напрямами, що є цікавими та вигідними іноземним донорам, але не завжди постають важливими саме в українських реаліях. Наприклад, конкурс грантів «Нарощування цифрового потенціалу громадянського суспільства» від Посольства США, що спрямований на розвиток свободи інформації через соціальні медіа, підтримку незалежних блогерів та сприяння цифровому розвитку в Україні (максимальна сума кожного гранту – 50 тис. доларів). Така ініціатива є, безумовно, важливою для будь-якого демократичного суспільства, однак ця проблема не постає першочерговою.

У такому розрізі і деякі з проектів постають відверто сумнівними, особливо враховуючи кількість виділених коштів. Для прикладу можна привести програму уряду США з «підвищення серед українців впевненості у собі» загальною сумою – увага! –  на 36,5 млн доларів. Куди пішли всі ці кошти – незрозуміло, однак упевненості в українців навряд чи додалося.

2. Нераціональність виділення фінансових коштів. Розмір грантової допомоги часто не відповідає поставленим завданням і тим більше – досягненим результатам. Наприклад, та сама ініціатива з підвищення впевненості. Або ж грантовий проект «Розробка документів для створення транскордонного парку з елементами логістики «Берег–Карпати» з фінансуванням у 378 тис. євро. Навіщо виділяти такі величезні кошти лише на розробку проектної документації – велике питання, однак факт залишається фактом: проект завершився у 2013 році, а про подальше перенесення цієї ідеї з паперу у реальність нічого не чутно.

3. Імітація діяльності організацій. Грантове фінансування виділяється на конкретні проекти, що обмежені у часі та масштабі реалізації. Тож часто суспільні організації імітують бурхливу діяльність по проектах, що цікаві іноземним донорам, замість того, щоб вести планомірну системну діяльність в одному напрямку. Такою, наприклад, виглядає Асоціація студентів-економістів, що у спробі сумістити несумісне долучилася до реалізації кількох різноспрямованих проектів. При цьому важко співвіднести діяльність організації, наприклад, з проектом «Троянда Карпат», що сприяє відродженню виноробства. Тим більше враховуючи той факт, що на їх рахунку є також проекти «Відкрийте для себе Ужгород. Перший крок до пізнання Закарпаття» та «Стале використання природних ресурсів малими підприємствами»…

4. Точковий вплив грантів. Організації реалізують ті чи інші проекти, створені спеціально під певні гранти, що вирішує питання лише частково, але не в комплексі. Тим більш, що по завершенню фінансування проект часто зупиняється без подальшого розвитку. А приховавши симптоми та запустивши лікування, від хвороби не позбавитись…

5. Монополізація «грантового ринку» кількома організаціями, що отримують більшість грантової допомоги. На Закарпатті такими постають організації ФОРЗА, Басейнове управління Тиса, Агентство регіонального розвитку, Суспільство студентів-економістів, у яких осіло близько третини фінансових вливань від іноземних донорів. Натомість багато новачків не можуть пробитися крізь цих «досвідчених» грантоотримувачів, і їх проекти відсіюються за формальними ознаками та недоліками в оформленні заяв.

6. Непрозорість у системі використання грантів. Описаний та презентований іноземним донорам проект часто не досягає заявлених гучних результатів, а суспільство не має змоги перевірити ефективність використання грошової допомоги у рамках проекту. Мало того – гроші за різними «схемами» щезають, а задекларовані цілі так і залишаються невиконаними. У Закарпатті у лютому 2015 року подібний скандал виник навколо освоєння гранту Євросоюзу на реконструкцію історичної пам’ятки «Совине гніздо» в Ужгороді. Говорили і про непрозоро затверджений проект, і про зловживання чиновників на місцях, і про відмивання грантових коштів, і про затягування у розробці документації. Тож замість 2013 року роботи з реконструкції  почалися лише влітку 2015-го – коли до здачі об'єкту залишалося менше півроку.

Пропоновані кроки для вирішення проблеми

Що ж можна зробити, щоб грантова допомога дійсно була допомогою для українського суспільства та держави загалом? Потрібно налагодити отримання грантів у розрізі наступних аспектів:

• Повна прозорість звітування за витрачені кошти. Видатки по грантовій допомозі повинні публікуватися самими організаціями для перевірки ефективності використання грошових ресурсів.
• Кращий контроль з боку грантодавців та суспільства щодо ходу виконання та результати реалізованих проектів.
• Підтримка та просування з боку держави актуальних проектів по завершенню фінансування від іноземних донорів.
•  Запобігання появі монополізації у сфері отримання грантової допомоги.

Збільшення потоку грантів в України повинне призводити до активного розвитку та підтримки діяльності громадянських ініціатив. Наразі активних просувань у цих напрямах не спостерігається. Можливо, настав час щось змінювати?

У матеріалі використано дані Міністерства економіки та розвитку України, Державної фіскальної служби, інформація з офіційних джерел міжнародних фондів та організацій-грантодавців.