Олег Боярин: Складні питання

Про те, чи є майбутнє у  вітчизняної автомобільної промисловості, куди їй варто рухатись далі  для ефективного розвитку та чи може держава посприяти цьому поступу ми запитали у Голови правління ПАТ  «Атолл Холдинг» Олега Боярина.

Завершився складний для країни 2014 рік. Ми знаємо, що він був надзвичайно тяжким для галузі. Яким він був для компанії «Єврокар» [є одним з основних активів ПАТ «Атолл Холдинг» - прим. ред.]? Який стан виробництва зараз? Які плани на наступний рік?

Він був не кращим і для компанії «Єврокар». Стан виробництва був і, на жаль, залишається дуже важким. «Єврокар», як і інші автомобілебудівні компанії України, постраждав від скорочення ринку. Незважаючи на те, що нам вдалося утримати свою частку, обсяги виробництва і продажів залишають бажати кращого.

Зараз «Єврокар» продовжує виконувати свої зобов'язання перед нашими партнерами. Наша команда [управлінців - прим. ред.] робить все можливе, а іноді й неможливе, для того, щоб зберегти робочі місця. Ми прекрасно розуміємо, що з зупинкою виробництва ми втратимо найцінніше - довіру наших постачальників і співробітників.

Незважаючи на складну ситуацію, ми освоюємо виробництво нових моделей. Наприклад, наприкінці поточного року ми запустили виробництво Octavia Scout, Octavia RS Combi і Octavia 4×4. В 2015 році ми готуємося налагодити випуск моделей Fabia і Superb нового покоління.

Наскільки важкою, на Вашу думку, є ситуація на автомобільному ринку?

Ситуація на ринку дуже важка. За підсумками одинадцяти місяців, продажі нових легкових авто скоротилися в 2,2 рази; виробництво - на 36%. Виробничі потужності вітчизняних заводів розраховані, приблизно, на 400 тис. авто на рік. 2014 їм вдасться закінчити, в кращому випадку, з показником в 30 тис. випущених авто. Відверто кажучи, пацієнт поки живий, але при смерті.

На жаль, слід констатувати, що в Україні на даний момент немає не тільки внутрішнього ринку збуту, достатнього для існування виробництва. Закритий також єдиний донедавна зовнішній ринок - РФ. Враховуючи рівень «автопрому» України та умови Угоди про ЗВТ з ЄС, ринок Європейського Союзу в найближчому і, можливо, навіть в далекому майбутньому буде нашій країні, щонайменше, не по зубам.

Який же можливий вихід із становища? Що необхідно зробити?

Напевно, ні для кого не стане одкровенням, що державі, зокрема, уряду, варто-таки зайнятися реальними реформами. Час для розмов вже давно закінчилося. Настав час дій і залучення інвестицій. Постійне залучення позик без розвитку національної економіки - це шлях в нікуди.

Що уряду зробити в першу чергу, наприклад, для розвитку автопрому?

Власне кажучи, уряду не треба придумувати велосипед. Будемо відверті, у нас немає власної автомобільної промисловості. Але ніщо не заважає нам проводити транспортні засоби для світового ринку в форматі зовнішньої виробничого майданчика. У нашої країни є все необхідне для цього: фахівці, сировина та географічне положення.

Сучасне легкове автомобілебудування на даний момент існує в 30 країнах світу. З них тільки п'ять-шість, наприклад, Японія, США, Німеччина, є, назвемо їх, «творцями». У цих країнах розташовані науково-дослідні центри, де створюється майбутнє автомобільної промисловості. Там народжуються технології і матеріали, які будуть використовуватися в майбутніх поколіннях транспортних засобів.

Друга група, це, приблизно, 25 країн. Вони «виробники». До цих країн відносять, наприклад, Росію, Словаччину, Туреччину. У цих країнах створені всі умови для складання транспортних засобів з різним ступенем локалізації. Прихід в ці країни світових автомобільних брендів дозволив не тільки створити нові робочі місця безпосередньо у виробництві. Це також стало стимулом для розвитку незліченної кількості постачальників комплектуючих і матеріалів, дозволило пожвавити внутрішній ринок. Для прикладу в Словаччині виробляють свої авто три світових автовиробника. У Росії створено понад 20 спільних підприємств, у Туреччині - близько 13.

Так, останнім часом прогрес Словаччини в автомобілебудуванні часто згадується в галузевій пресі. Чому?

І Словаччини, і Туреччини вдалося кілька років тому подолати рубіж в 1 мільйон вироблених авто на рік. Це відмінні показники. Це набагато більше, ніж можуть поглинути внутрішні ринки цих країн. Наприклад, 90% транспортних засобів, вироблених в Туреччині пішли на експорт.

Словаччина - це відмінний приклад ефективного залучення інвестицій в автопром. Після розвалу Радянського союзу на території країни не було жодного автомобільного виробництва. 20 років потому країна знаходиться на 7 місці в Європі за кількістю вироблених авто і на першому - за кількістю вироблених авто на душу населення. Три автомобільних заводи, побудованих компаніями Volkswagen, Peugeot і Kia Motors формують більше 10% ВВП країни і забезпечують високооплачуваними робочими місцями більше 145 тис. осіб. Для порівняння, український автопром з усіма його можливостями формує, в кращому випадку, 0,1% ВВП України.

У 2005 році обсяги виробництва автомобільної галузі Словаччини та України були майже рівні: 218 і 216 тис. авто відповідно. За підсумками 2014 року, виробництво транспортних засобів у Словаччині перевищить 1 мільйон автомобілів, в Україні - близько 30 тис. штук.

Ми можемо повторити їхній досвід?

Я впевнений, нам не знадобиться якихось надзвичайних зусиль, щоб повторити пройдений ними шлях і уникнути їх помилок. Уряди цих, та й майже всіх країн з другої «виробничої» групи, не зробили нічого неординарного: вони створили умови для внутрішнього попиту та інвестицій. Вони, наприклад, максимально обмежили імпорт. Майже у всіх країнах цієї групи ввізне мито на готові автомобілі перевищувала 50%. У деяких країнах, наприклад, в Китаї, мита досягали 100-150% на етапі розвитку автомобільної промисловості. Зараз ввізне мито на легкові автомобілі рідко перевищує 20%. Грубо кажучи, вони заявили: «Хочете продавати свої автомобілі у нас? Приходьте, збирайте і продавайте».

Ви, здається, є найбільш послідовним прихильником моделі «зовнішнього промислового майданчика» для українських виробників.

Я вважаю такий формат розвитку промисловості, і не тільки автомобільної, найбільш ефективним в умовах, що склались. Повторюся, у нашої країни є все необхідне для цього: фахівці, сировина географічне положення.

Відомо, що створення робочого місця в автомобільній промисловості тягне за собою створення 6-8 робочих місць у суміжних виробництвах. Чи не краще стимулювати зайнятість, ніж оплачувати безробіття?

Я впевнений в тому, що Україна під силу не тільки повторити успіх, а й перевершити країни, що вже пройшли схожий шлях. Для цього, однак, виробникам, потрібне сприяння уряду і реальне бажання розвивати галузь, розвивати національну промисловість.

Чого ж нам не вистачає, якщо можна так сказати, «для повного щастя»?

Не вистачає, безумовно, стабільної законодавчої середовища та бачення розвитку не тільки галузі, а й економіки, її реального сектора в цілому. Автомобільні виробники готові до співпраці зі світовими брендами, готові до конкуренції на міжнародному ринку. На жаль, поточний нормативно-правовий хаос і відсутність реальних реформ відлякують потенційних інвесторів.

Як Ви можете оцінити взаємодію з урядом у питанні розвитку автопрому? Чи якісь успіхи?

Відверто кажучи, успіхів поки немає. Держава забуває, що розвиток економіки неможливий без, свого роду, суспільного договору: з одного боку умови для залучення капіталу, розвитку виробництва і стабільне правове поле; з іншого - створення робочих місць та сплата податків. Податки вимагають постійно, часто з перевищенням зобов'язань інвестора і наперед, але натомість нівелюють всі умови для залучення інвестицій. Такий підхід, м’яко кажучи, зводить до нуля шанси для стабільного економічного зростання.

Як скоро, на Вашу думку, система підтримки вітчизняного автопрому, різноманітні варіанти якої вже багато років блукають кабінетами на Грушевського, зможе показати свою ефективність?

Насправді, це питання кількох років, за умови гарантій довгострокової підтримки та стабільності регуляторного середовища. Повторюся, у нас є майже все необхідне для того, щоб автомобільна промисловість стала одним із драйверів ВВП.

Чи підтримує уряд схожу точку зору? Можливо, вимагає від автовиробників яких-небудь гарантій?

Ми вже взяли на себе необхідні зобов'язання в частині модернізації виробництва, створення робочих місць та залучення інвестицій.

Вже в перший рік роботи в рамках договору з Державою ці зобов'язання де-факто стали односторонніми. Уряд змінив майже всі ввідні. Майже все, на чому ми будували нашу інвестиційну програму, кануло в небуття. Наприклад, уряд підтримав лібералізацію спецмита і скасування утилізаційного збору. Кричущими також стали спроби внести зміни до регуляторного  законодавства з метою змін умов даного договору.

У такій ситуації складно говорити не те, що про підтримку та розвиток галузі, а й про цінність будь-яких договорів з державою. Жоден світової інвестор не стане укладати договір з державою, яка систематично порушує свої зобов'язання. Згадайте тільки ситуацію навколо вільних економічних зон, пільги для яких були скасовані в односторонньому порядку. Судова практика в нашій державі також не сприяє зниженню подібних ризиків. Це приводить нас до сумного висновку: поки не поміняється сама система взаємодії держави і бізнесу, жодні, навіть найбільш активні зусилля галузі, не приведуть до припливу реальних інвестицій. Така, на жаль, об'єктивна реальність.