Що потрібно для створення країни загального добробуту

Є така дитяча гра з ковдрою.

Це коли кілька дітей сідають в коло ногами одне до одного, беруть ковдру кожен за свій край і намагаються що більше перетягнути її на себе.

Зазвичай ковдри на всіх не вистачає, тому з-під неї завжди визирають чиясь голова чи кінцівки. Якось і ми грали в таку гру поки сестричка не вигукнула: "А давайте візьмемо ковдру батьків, вона велика і місця вистачить на всіх". Так і трапилось. І нас п'ятеро помістилось вільно під однією великою ковдрою.

Так от ковдра - це наша економіка.

Якщо вона велика, то всім комфортно, а якщо мала, то як не перетягуй, тобто не перерозподіляй, а її все одно на всіх не вистачить. І чим вона менша, тим агресивніше її перетягуватимуть. Особливо ті, хто вмів і звик ділити, а не примножувати.

Зараз економіка України безпрецедентно скоротилась, хоча і так була малою. У нас на душу населення створюється доданої вартості в 3 рази менше ніж в Польщі, хоча в 1991 році Україна була попереду.

Популярна думка про те, що у нас в додаток до офіційно заявленої економіки паралельно в тіні існує ще одна або кілька таких самих економік, є помилкою.

Держкомстат подає показник ВВП в якому вже дораховано близько 35% тіні. Можна сперечатись про те, що на економіку поза обліком треба дораховувати не 35%, а 50%, однак це не міняє суті стану справ.

"Ковдра" економіки занадто мала. Тому доходи бюджету не покривають видатки.

Самі ж видатки є в рази нижчими від сусідніх країн.

Населення біднішає, накопичення капіталу не відбувається, запаси витрачаються. Стагнують визначальні для економічного зростання фактори, а саме купівельна спроможність громадян і компаній, інвестиції в основний капітал, експорт.

Дефіцити бюджетів усіх рівнів фінансуються через позики. З нижче наведеного графіку помітно, що особливо відчутними є фіскальні розриви в роки виборів.

Мізерне зростання ВВП в 1-му кварталі 2016 року на 0,1% після такого масштабного падіння за останні два роки - це навіть не корекція.

Більше того - це хибний сигнал економіці, тому що це зростання було обумовлене збільшенням світових цін на руду та метал, а також дуже низькою порівняльною базою. В червні промислове виробництво знову скоротилось на 3,4% через зниження цін на метал, і все "стало на своє місце".

Зупинку економіки України можна пояснити тим, що вона залишається нереструктуризованою, недиверсифікованою і залежною від циклічності світових цін на сировину. І це пояснення буде правильним. Однак, очевидно, варто звернути увагу і на глибші причини.

Нам доведеться говорити і про природу "еліт", які визначають модель економіки, і про людей, які цю економіку створюють.

Так от, в дійсності перерозподіл, а не створення були головним мотивом нашої економічної політики з 1990-х років. Цей період можна називати часом первісного накопичення капіталу чи, якщо різкіше, епохою великого розкрадання.

У будь якому випадку це не міняє суті поведінки "еліт". Під завдання перерозподілу були вишикувані державні інституції та велика політика, підбиралися і обирались люди. Натомість інші цінності, зокрема готовність працювати на загальне благо, досконале володіння професією чи знаннями, фактично виявились непотрібними.

Отже єдиний вихід із ситуації, що склалась - збільшення обсягу економіки.

Це досягається через організацію нових робочих місць, де робітники зможуть створювати додану вартість. Наприклад, виробництво та експорт однієї тони пшениці забезпечує 100 $ доданої вартості при ціні 200$ за тону. Виробництво та експорт муки з однієї тони цієї ж пшениці додає ще 45$ вартості, отже разом – 145$.

А якщо, використавши біологічні технології, переробити тону пшениці на клейковину, сироп та шрот, і потім їх експортувати, то додана вартість складе вже 360$! Тобто зерно, якщо його не просто вивезти, а переробити, здатне додати до ВВП держави в 3,6 рази більше. Можна навести сотні прикладів ланцюжків доданої вартості, для створення яких в Україні існують винятково сприятливі передумови. В них і криється невичерпне джерело нашого багатства.

Однак, щоб рухатись по такій траєкторії наше суспільство повинне налаштуватись на інший лад, протилежний діючому. З перерозподілу налаштуватись на виробництво, з рентоздирництва – на вільну конкуренцію на основі ефективного бізнесу.

Для цього потрібна зміна психологічних установок еліт і суспільства. До ділової еліти слід найперше віднести тих, хто з нуля організовує бізнес із створення доданої вартості в Україні. Будь то товари чи послуги.

У представників такого бізнесу більш здорові цінності і вони розуміють ціну капіталу, отриманого в конкуренції. Також, очевидно, саме ці бізнесмени повинні за активної підтримки держави стати іміджевою візиткою держави.

Має змінитись підбір людей для врядування у відповідності до парадигми творення. Набір критеріїв - це попередні досягнення і справи, а також лідерство, місія, налаштованість на успіх, професіоналізм і досвід. Лише люди з такими рисами здатні подолати вузький егоїзм та впровадити співпрацю і взаємодію без яких неможливі масштабні проекти.

І головне – потрібно більше та ефективніше працювати, так як це робиться в економічно успішних країнах.

Потрібні політики, які не боятимуться говорити про це людям. А це означає, що має прийти кінець пісеньці популізму, такій солодкій для більшості нашого політикуму, і такій руйнівній для економіки та небезпечній для нашого майбутнього.