Індустріальні парки створюють не для того, щоб вони були, а для того, щоб вони працювали
Індустріальні парки створюють не для того, щоб вони були, а для того, щоб вони працювали

В інтерв’ю «Бізнес Закарпаття» директор керуючої компанії індустріального парку «Соломоново» ТОВ «Сезпарксервіс» Володимир Панов розповів про те, як розвиваються індустріальні парки в Україні, державну політику залучення інвестицій та Закарпатську автокластерну ініціативу. 

- Як Ви оцінюєте сит уацію щодо розвитку індустріальних парків в Україні?

- Змушений констатувати: індустріальні парки в Україні не відбулися. Один парк, скажімо Туреччини,  має в кілька десятків разів більше учасників, ніж у всіх індустріальних парках України. У 2012 році прийнятий закон «Про індустріальні парки», а у 2020 році й досі не має жодного індустріального парку, який би у повній мірі функціонував так, як працюють подібні парки закордоном. Висновок такий: індустріальні парки як інструмент для забезпечення економічного розвитку, залучення інвестицій та високотехнологічних виробництв, створення робочих місць з високою заробітною платою, в Україні не працює.     

- Тобто динаміка до покращення взагалі не відслідковується?

- Про яку динаміку може йти мова, якщо день-у-день, повторюючи одне й теж, ми очікуємо покращення. У нас в країні прослідковується цікавий феномен: ми створюємо те, що вже ефективно впроваджено у розвинутих країнах, але ці інструменти у нашій країні не працюють. Суть полягає у  наступному: якщо ми створюємо інструменти для залучення інвестицій, а вони не спрацьовують, потрібно проаналізувати чому це так, і вносити коригування, або навіть кардинальні  зміни, аби ситуацію виправити.

Логіка елементарна: індустріальні  парки створюють не для того, щоб вони були, а для того, щоб вони працювали.

- Як Ви вважаєте, чи має Україна індустріальне майбутнє та які перспективи нової індустріалізації в найближчий час?

- Питання про індустріалізацію – це питання майбутнього України. Або Україна відбудеться як високорозвинена технологічна країна або ми приречені на виживання.  Тобто «аграрна країна» дорівнює «боротьба за виживання». Тому нашому уряду, нашій владі загалом необхідно це осмислити, зрозуміти, негайно розробити та втілювати стратегію нової індустріалізації країни.

- Яка роль промислових та технопарків у такій стратегії розвитку держави? 

- Вони мають зіграти ключову роль, адже можуть стати тим двигуном, який надасть поштовх до динамічного розвитку економіки країни. Якщо подивимось навколо себе і проаналізуємо індустріалізацію держав пострадянського простору, ба, навіть, країн-Азійських Тигрів, Латинської Америки, Туреччини, і навіть Сполучених  Штатів Америки, то ми побачимо, що індустріальні парки завжди були тим поштовхом, який стимулював економічне зростання та створення інноваційних технологій, тому й досі велику увагу в цих країнах приділяють саме розвитку індустріальних (промислових) та технологічних парків й зон.

В результаті, індустріальні парки – це всесвітньовідомі бренди, нові технології, інновації, новий високопрофесійний робочий клас, пожвавлення внутрішнього споживчого попиту, ріст економіки.   

Індустріальні парки – це не тільки створення робочих місць, це збереження висококваліфікованих кадрів в Україні, це цивілізований «шлагбаум» для заробітчан та емігрантів із вказівником «можна гарно жити і в Україні».

- Що саме потрібно для того, аби цей  успішно апробований інструмент залучення інвестицій запрацював у нас?

- Як не дивно, ніяких титанічних зусиль для того, щоб цей інструмент запрацював не потрібно. Потрібні політична воля, і розуміння нової української влади, що це саме той інструмент, який дозволить підняти економіку України. А це означає, що в індустріальних парках повинні бути умови за яких підприємствам буде вигідніше працювати  в українському індустріальному парку, ніж у будь-якій іншій країні. Тобто необхідні стимули та преференції, державні гарантії незмінності правил гри  та повне сприяння місцевої влади щодо розвитку таких підприємств, адже від їх динамічного розвитку залежить добробут держави та людей, які там працюють.

Без прийняття інвестиційних стимулів індустріальні парки приречені на вимирання.

 - Чи є, на Вашу думку, у нинішньої влади розуміння того, що стимулювання залучення інвестицій є необхідним напрямком державної економічної політики? І взагалі, чи матимуть індустріальні парки шанс на прийняття на законодавчому рівні інвестиційних стимулів за прикладом країн, які конкурують за інвестора?

- Індустріальні парки не працювали, коли прем’єр-міністром був Азаров, не працювали, коли уряд очолювали Яценюк, Гройсман, не працюють і сьогодні. Це не та стабільність, яка потрібна Україні.

Підрахуємо, скільки місяців працює нова команда Кабінету міністрів –  близько шести-семи місяців, і за цей час це питання на урядовому рівні не піднімалось, не ініціювались нові інвестиційно-стимулюючі закони. Це означає, розуміння того, що індустріальні парки є саме тим інструментом, який може змінити країну, в уряді поки що немає. Може бути й інше пояснення. В уряді й досі не розуміють або їм не дозволять розуміти ззовні, що Україна повинна бути індустріальною країною. Інакше матимемо агрокраїну, як сировинний придаток, без жодних амбіцій зайняти місце сучасної,  розвинутої, динамічної країни у центрі Європи.  

- Давайте перейдемо у практичну площину. Наразі індустріальний парк «Соломоново», який знаходиться в управлінні керуючої компанії «Сезпарксервіс», на Закарпатті є єдиним, хоча ініціатив щодо створення таких парків у регіоні було немало. Як він розвивається, які перспективи та перепони?

- Я не перестаю повторювати, що індустріальний парк «Соломоново» – найбільш підготовлена площадка для інвестування у нашій країні. Парк облаштований всією необхідною інфраструктурою, вирішені земельні питання, поблизу працює  якірне підприємство – «Єврокар», у його межах наявний власний залізно-дорожній термінал з широкою та вузькою коліями, логістична складова повністю вирішена. У керуючої компанії парку є досвід роботи з інвесторами. Відслідковуємо й попит з боку іноземних компаній, які вивчають можливості локалізації своїх виробництв в Україні. Практично є все для інвестування, а інвестор не йде!  

Чому? Тому що умови, які ми пропонуємо, у порівняні з тими умовами, які пропонують інвесторам  у сусідніх Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії й інших країнах, значно гірші. Ми програємо конкуренцію, не зважаючи на те, що індустріальний парк інфраструктурно повністю підготовлений. 

Я ставлю собі запитання: якщо на кордоні зі Словаччиною та Угорщиною, маємо повністю облаштований за європейськими стандартами промисловий майданчик, і нас не обирають, то як будуть залучати учасників у ті парки, які знаходяться лише на стадії облаштування, і не мають таких логістичних переваг. 

Тому, коли я консультую закарпатських колег, раджу їм: до змін у законодавстві не створювати індустріальні парки, це гроші на вітер. 

Вчергове роблю висновок: необхідно змінювати законодавство про індустріальні парки, посилювати позицію щодо стимулювання учасників парків. Саме тоді влада продемонструє: умови для інвестування створені та інвестор під захистом держави. Тільки за таких умов є сенс створювати  парки й можемо розраховувати на те, що до нас хлине потік світових високотехнологічних компаній, оживиться внутрішній ринок, створюватимуться вітчизняні технології, і ми зможемо поступово змінювати економічну ситуацію на краще.  

- Тобто зацікавленість з боку потенційних інвесторів до України все таки є? Які причини для інвестування Ви б назвали головними?     

- Давайте спочатку про зацікавленість. Це не наша перевага. Ми повинні зрозуміти, що у світі відбуваються безперервні процеси вивчення нових ринків та умов для розвитку бізнесу. Відслідковуємо інтерес до України, а тим більше до Закарпаття, яке межує з Європейський Союзом. Тобто зацікавленість вивчення ситуації, процесів, ринків зі сторони іноземного бізнесу безумовно є.

Під час міжнародних інвестиційних форумів та переговорів з потенційними учасниками парку, я можу говорити: «Інвестуйте в  Закарпаття», а ще гучніше я хотів би сказати: «Інвестуйте в Україну», але для цього я маю запропонувати інвесторам певні вигоди і дуже конкретні: один, два, три… і т.д. Сьогодні я не можу бути переконливим, оскільки умови, які ми пропонуємо в Україні та умови в сусідніх країнах неспівмірні. Важко займатися маркетингом та переконувати у тому, що саме тут бізнес розвивати вигідніше. Маркетингова складова може бути ефективною тільки у випадку, коли будуть створені відповідні сприятливі інвестиційні умови.

Так од до прикладу, нещодавно мав розмову з керівником компанії, розміщеної в індустріальному парку Угорщини (Іpari park). Колега поділився умовами, які запропоновані там інвестору, серед яких:  щорічний розмір оренди понад 5 га землі – 1 євро, безкоштовне підключення до інженерних мереж та повністю облаштований під будівництво майданчик, відшкодування 34% інвестицій за програмою державної інвестиційної допомоги,  звільнення від податку на прибуток на 10 років, нульова ставка ПДВ при  імпорті обладнання, комплектуючих, матеріалів, які використовуються для виробництва,  надання статусу економічного оператора для спрощення митних процедур. Найцікавіше, що серед інвесторів цієї компанії є українці, і майже 60% продукції експортується саме в Україну. 

Якщо відстань від Іpari park Угорщини до індустріального парку «Соломоново» близько 20 км, то робіть висновок самі, який парк обере інвестор для локалізації виробництва. Як на мене, все очевидно.

Повторюсь, треба створювати таке середовище, за якого економічні умови розвитку підприємств в індустріальних парках України, будуть кращі, ніж у будь-якій іншій державі і будь-якому іншому індустріальному парку за кордоном.  

- Нещодавно у рамках Форуму ініціатив, який  відбувся на заводі «Єврокар», гучно заявлено  про ініціативу створення Закарпатського автомобільного кластеру? Можете розповісти більш детально про цей проєкт. 

- Ми знову повертаємось до теми нової індустріалізації країни. І в новій  індустріальній державі роль кластерів буде домінуючою. Ми і так відстаємо від світових економік, які давно перейшли на модель кластерного розвитку. Займаємось цими питаннями з 2004 року. Створення автомобільного кластеру на Закарпатті – це більше ініціатива та приклад, яким шляхом потрібно рухатись та розвиватись. Тим більше, що передумови кластерного розвитку економіки на Закарпатті існують. Так, зокрема,   автомобільна галузь Закарпаття представлена майже 30-ма підприємствами із занятістю понад 12000 осіб. 

Наразі у рамках кластерної ініціативи, ми об’єднанні спільними проблемами, намагаємось їх вирішувати. Проте на сьогодні цього недостатньо. Потрібні законодавча база про кластери та державна підтримка, для того щоб мати можливість засяяти на європейській кластерній мапі, не авансом, а як кластер, який можна ставити у приклад. Ми на шляху до цього. Саме «Єврокар» (група «Атолл Холдінг») є об’єднуючим лідером. Разом з тим, звичайно відчуваємо підтримку керівників компаній регіону, які теж розуміють важливість цього напрямку. Тому будемо рахувати, що створення автомобільного кластеру  не тільки в тренді сучасного світового економічного розвитку,  це може бути прикладом ефективної синергії бізнесу, влади та освіти, що стимулюватиме розвиток кластерів і в інших галузях  регіону.

- Сьогодні групу компаній, яку Ви представляєте, асоціюють з масштабними проєктами, такими як автомобільний завод «Єврокар», індустріальний парк «Соломоново», Закарпатська автокластерна ініціатива. Що стимулює Вас та Ваших колег працювати над такими проєктами, не зважаючи, на м’яко кажучи, не надто сприятливі умови для розвитку? 

- Таке бачення розвитку  групи компаній «Атолл Холдінг». І це, насамперед, позиція, погляд на життя  та філософія Олега Боярина, котрий в масштабних проєктах вбачає можливість змінити всю країну. Є команда, яка цю ідеологію підтримує та розвиває. Скептики говорять, що ми повільно розвиваємо наші проекти. А хто сказав, що в країні третього світу такі мега-проєкти можна реалізувати швидко. Всі ми сподіваємось, що неодмінно зможемо здійснити прорив, і цей прорив змінить економіку нашої країни.

REVIEW №77 (21.07.2020) Електрокари Made in Ukraine. Міф чи реальність?
REVIEW №77 (21.07.2020)

Електрокари Made in Ukraine. Міф чи реальність?

Дивитися далі