Чому кількість чиновників в Україні за рік скоротилася на 0,4%?

Кількість чиновників в Україні набагато більше, ніж країна може собі дозволити. Що в цьому поганого? Убогий бюджет доводиться ділити на занадто багатьох, через що зарплати чиновників виходять мізерні, та й успішно керувати такою численною "армією" складно. Більше того, роздутий держапарат асоціюється з марнотратством і каже про надмірне втручання держави в економіку. Незважаючи на це, наші лідери за рік не зробили практично нічого, щоб цю проблему вирішити (хоча рапортували про 25 000-ном скороченні в минулому році і обіцяли скоротити 20% в 2015-му дуже багато).

20 квітня Держслужба статистики опублікувала бюлетень "Кількість держслужбовців і посадових осіб місцевого самоврядування на 31 грудня 2014 року". Відповідно до цієї публікації, кількість чиновників за 2014 скоротилося всього лише на 0,4%, якщо не враховувати ефекту від анексії Криму та окупації частин Донецької та Луганської областей. Більше того, у ряді областей та Києві мав місце невелике зростання. На початок 2015 в Україні було 380 тисяч чиновників, чи дев'ять держслужбовців на кожну тисячу українців.

Чому скорочення держапарату відбувається тільки на словах? Я вважаю, що є чотири ключові причини: слабка політична воля керівників країни, збереження корупційних схем в державному секторі, незміцнілі інституції, а також відсутність аналізу і планування.

Слабка політична воля

Найбільшою перешкодою на шляху скорочення кількості чиновників (що, втім, стосується всіх реформ) є відсутність політичної волі у керівництва нашої країни. Відчутно скоротити розмір держапарату без активної підтримки ключових осіб неможливо. Саме вони повинні здійснювати інформаційну підтримку, чинити тиск у разі необхідності, а також, що дуже важливо, нести персоніфіковану відповідальність за кінцевий результат.

Існують методи мотивації керівників країни. Один з них - активна участь міжнародних донорів у проведенні реформи. Так, у 2014 році ЄС підписав з Україною так званий Контракт на розвиток держави і пообіцяв нам безповоротно 355 млн євро в обмін на реформу держуправління. Перший транш (250 млн євро) прийшов в Україну в червні 2014 авансом, а другий транш вже залежить від наших успіхів. Максимум ми можемо отримати 105 млн євро, але кожна невиконана реформа буде означати зменшення цієї суми (наприклад, реформа держслужби "коштує" 21 млн євро).

Другий метод - це тиск з боку суспільства (журналістів, експертів, громадських активістів і т.д.). Природно, як би не намагалися сьогодні і донори, і громадські представники, вони не в змозі самостійно скоротити кількість чиновників, а можуть тільки змусити політиків зробити це.

Необхідно враховувати, що найбільш сприятливий час для скорочення - безпосередньо після виборів. Тоді у політиків є максимальна підтримка, а також достатньо часу до наступних виборів. З цієї точки зору, на жаль, найкращий час українські політики вже упустили.

Збереження корупційних схем

Як це не мінорно, але скорочення кількості чиновників може не тільки не цікавити ключових осіб, а й прямо суперечити їх інтересам. Справа в тому, що принаймні для окремих українських політиків держапарат - це механізм для збагачення і утвердження влади руками чиновників в обмін на посади та премії для останніх (існуючі в Україні системи прийому на роботу та оплати праці чиновників цьому тільки потурають).

Тобто збереження можливостей для різних видів корупції - це ще одна суттєва причина, чому скорочення розміру держапарату не відбувається. А в тому, що вони збереглися, практично ні в кого немає сумнівів. Так, згідно з недавнім дослідженням Transparency International Україна, ПриватБанку, PwC Україна і GfK Ukraine, 57,2% опитаних керівників підприємств вважають, що ситуація з корупцією в Україні за останні півроку не змінилася, 27,7% - що погіршилася, і лише 15, 1% - що покращилася.

Незміцнілі інституції

На шляху скорочення кількості чиновників також стоять непрофесіоналізм і бездіяльність українських держорганів. У більшості випадків в держорганах не вистачає компетентних і яскравих лідерів, не використовуються кращі HR-практики, правопорушників так ніколи і не осягає покарання і т.п.

Не тільки держоргани не готові до скорочень, а й, часом, українська громадськість. Багато хто сприймає держслужбу як якусь форму "соціальної допомоги" зайнятим на ній і виступають проти скорочень, через які тисячі людей "опиняться на вулиці". Не всі розуміють, що роздутий держапарат існує за рахунок сплачених ними ж податків і часто ним же і шкодить.

Слабкість інституцій - і державних, і громадських - значно ускладнює завдання скорочення чиновників, оскільки потрібні одночасні значні втручання в багатьох інших сферах. Міжнародні донори можуть багато в чому допомогти, що вони і роблять, але ми, зі свого боку, повинні бути більше зацікавлені у вивченні кращих практик та їх адаптації до українських реалій.

Відсутність аналізу і планування

Брак інформації не дозволяє українському уряду детально проаналізувати існуючі проблеми, виробити план дій і втілити їх у життя. Наприклад, загальна кількість чиновників (здавалося б, дуже простий показник) підраховується Держслужбою статистики тільки раз на рік, через чотири місяці після закінчення звітного періоду, що унеможливлює будь-якої поточний контроль.

Більше того, частково через нестачу інформації, частково з інших причин, описаним вище, відсутня будь-яка концепція скорочення кількості чиновників в Україні. Ключові особи постійно плутаються у своїх звітах і обіцянках, кажучи про скорочення; малопонятно, яких саме чиновників скорочують; немає відповідальних осіб та дедлайнів і т.д.

Ситуацію зі скороченням кількості чиновників можна описати приказкою: "Є дві новини: хороша і погана. Гарна новина - все залежить від нас (політиків, чиновників, експертів, журналістів, громадських активістів та всіх інших). Погана новина - все залежить від нас". Чим швидше це стане зрозуміло, тим швидше в Україні почнуться суттєві зміни.