Реформа держслужби:за і проти

Ні для кого не секрет, що Україна вже остаточно визначившись з «західним» вектором розпочала активно  рухатись в напрямку Європейського Союзу. Українська дипломатія намагалась розширенням політичного діалогу і співробітництва створити ґрунт для швидкої інтеграції нашої держави до європейських структур. Однак, на заваді реалізації цих планів стали різні фактори, це і низький  рівень розвитку України у порівнянні з західноєвропейськими державами, нестабільність української економіки  та внутрішні  структурні проблеми влади. Логічним постало питання про реформування системи державного управління на кшталт європейської. Ба, більше того, європейці готові надати  90 млн. євро безповоротної допомоги на реформи. Сказано – зроблено! Проект закону розпочали активно розробляти ще в 2014 році, за цей період внесено близько 1200 поправок. Як результат, нинішня політична ситуація, підігріта перспективами отримання європейських траншів на суму 600 млн. євро, говорить про те, що законопроект все одно пройде, не залежно від того, чи буде він цілком реформістським чи таким лише на перший погляд.

Експерти ФРА вирішили проаналізувати ряд положень проекту закону «Про державну службу» і виявили, що на даний момент він передбачає зміну лише деяких технічних параметрів. Згідно за інформацією Національного агентства з питань державної служби на початок 2015р. в Україні нараховувалось більше 380 тис. державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, з них 295 тис. державних службовців. В порівнянні з попередніми роками прослідковується тенденція постійного зростання їх кількості, а отже і зростаючих видатків державного бюджету.

Новий закон  передбачає зменшення кількості державних службовців на 54 тис. за рахунок політичних посад, патронатної служби та обслуговуючого персоналу. Але це буде лише номінальне зменшення, оскільки вони й надалі будуть отримувати заробітну плату із державного бюджету, при цьому вони будуть лише позбавлені статусу держслужбовця.

Декілька слів про політику             

Сьогодні розподілу на політичні посади та апарат не існує. Новий закон вносить важливі корективи. Зміни, які стосуються заборони державним службовців мати політичну приналежність, допоможуть провести деполітизацію та підвищити рівень професіоналізму державної служби. Деполітизація має важливе значення при формуванні вищого корпусу чиновників. Досьогодні при зміні влади мінявся керівний склад міністерств, департаментів та відомств. При цьому плинність кадрів мала масштабний характер.  Призначення на посаду здійснювалось, як правило, по  квотному принципу  чи на основі особистої відданості. В результаті на топовох керівних посадах з`являлись  не  найкращі спеціалісти, без управлінського досвіду та без досвіду роботи в певних галузях. Так, заборона мати політичну приналежність  чиновникам категорії  А в деякій мірі дозволить усунути некомпетентність та політичну заангажованість.  Але що стане запобіжним заходом категоріям Б та В у використанні адміністративного ресурсу та перерозподілу бюджетних коштів залишається відкритим питанням.

Вибір завжди існує

Важливою зміною має стати прозорий конкурс на всі категорії посад. Дотепер  на державні посади першої та другої категорії  конкурс взагалі не проводиться та й прийняття на нижчі посади державної служби відбувалось за різних умов. За даними Національного агентства з питань державної служби на конкурсній основі в 2014 році прийнято лише 39% службовців, 17%- за результатами стажування, 7%- з кадрового резерву а 37%- за іншою процедурою. Залишається відкритим питання, чи буде прийняття нового закону гарантувати повноту прозорості та об`єктивності конкурсних комісій? Та чи буде склад цих комісій неупередженим при виборі кандидатів?

А судді хто?

Згідно проекту закону створюється новий орган – Комісія з питань вищого корпусу державної служби, наразі діяти вона буде на громадських засадах.  До складу комісії увійдуть представники парламенту, уряду та третина з них - представники громадськості. Вона буде давати рекомендації не тільки по призначенню але й по звільненню з вищих посад в державній службі.

Про найболючіше – оплата праці

Закон передбачає зміни у формуванні заробітної плати державних службовців. Але чи будуть вони достатніми? Так передбачається збільшення частки окладу в структурі ЗП та зменшення  преміальної складової до 30% відсотків. В числовому вираженні зарплатня державних службовців буде становити від 2756 грн. до 19292 грн., а з преміями це 3583 та 25080 грн. відповідно. У порівнянні середній рівень офіційної заробітної плати у м.Києві на кінець 2014 року становив 6414 грн. Та й чи зможе такий рівень оплати праці гарантувати якісне виконання своїх обов`язків державними службовцями?

Разом з тим Кабмін, зайнявши жорстку позиціющодо підвищення зарплати, не знайшов відповідь на питання: де взяти на це гроші? А відповідь очевидна - реформування кількості державних службовців з подальшим значним зменшенням їх складу. Такий підхід дав би можливість підняти рівень зарплати тим, хто залишається або новим кадрам. Перехід від кількості в якість вирішує питання підвищення професіоналізму та іміджу у роботі чиновників.

Рецепт змін

Якщо всі нововведення згідно законопроекту узагальнити і спробувати дати їм визначення, то це - тільки «початок». Значні зміни в сторону зменшення кількості державних службовців, при одночасному збільшенні їх кваліфікаційних якостей та збільшення рівня їх заробітної плати, повинні дати геометричний ріст якості їх послуг. Для отримання вагомих результатів потрібно здійснити масштабну роботу з аудиту функцій усіх службовців у різних відомствах, міністерствах, департаментах і т.д. При виконанні ними одних і тих же або споріднених функцій провести однозначний перерозподіл між міністерствами, відомствами, що дозволить суттєво оптимізувати структуру органів державної влади.

Фундаментом змін має стати повне розуміння функціональних обов`язків чиновників та завдань, що стоять перед ними, лише тоді варто переходити до затвердження штату працівників і паралельно прописувати бюджет під нову структуру.

Першим кроком має стати «очищення» зарегульованого законодавства. Україна має близько 14 тисяч регуляторних актів. Ліквідація  зайвих механізмів та інстанцій контролю зменшить корупцію та запрацює як «регуляторна гільйотина». Паралельно з цим  можливо і необхідно проводити масштабну реформу держслужби, але лише системний та послідовний підхід, а не бажання отримати гроші ЄС, мають стати рушійними елементами реформи, не тільки держслужби, а й загалом державного управління в Україні.

У статті використано матеріали:

Національного агентства з питань державної служби