Олег Боярин: про минуле, сьогодення і майбутнє українського автопрому

Олег Боярин - Голова Федерації автопрому України і власник заводу «Єврокар», який сьогодні є фактично єдиним виробником легкових автомобілів в Україні. Він відповів на кілька запитань про минуле, сьогодення і майбутнє його бізнес-ідей та ініціатив української автомобільної промисловості в цілому.

Олег Боярин: «Виробляти в Україні автомобілі при поточних умовах економічно недоцільно»

Чому Ви почали займатися автомобільним бізнесом?

Головним аргументом, який спонукав погодитися займатися автобізнесом, стала перспектива. Була необхідна альтернатива автомобільним «базарам» - і ми одні з перших почали відкривати автосалони і продавати машини з гарантійним сервісним обслуговуванням, що було в новинку в ті роки.

До моменту укладення договору з Škoda Auto a.s. на українському ринку вже працювали чотири офіційних імпортера чеської марки. Але це не завадило нам вже за перший неповний рік продати 200 автомобілів. Уже в наступному році продажі виросли в 10 разів, а до початку третього тисячоліття компанія займала частку в 50% ринку продажів автомобілів Skoda і створила з нуля кваліфіковану дилерську мережу по всій території України.

Новий крок у розвитку був зроблений в 2001 році, коли був запущений перший в Україні завод з виробництва автомобілів Škoda. Завод був побудований в рекордні терміни. У червні 2001 року, заручившись підтримкою зарубіжних партнерів, ми взяли на себе зобов'язання закінчити будівництво заводу в грудні 2001 року. І виконали їх. У «чистому полі» всього за 5 місяців з'явилися цехи. І вже 19 грудня 2001 відбулося офіційне відкриття першої черги заводу «Єврокар» і технічний запуск виробництва.

За перший рік роботи заводу в Україні, з конвеєра зійшло 2 тис. автомобілів. А вже в 2006 році завод випустив 20 тис. автомобілів - десятикратне зростання виробництва всього за чотири роки. 2008 рік став черговою віхою в історії заводу: з конвеєра зійшов 100 000-й автомобіль.

Завод «Єврокар» був побудований з нуля, і він продемонстрував можливості сучасного виробництва в Україні, відкрив перспективи для розвитку української автомобільної промисловості.

Зараз «Єврокар» - один з небагатьох, хто зумів вистояти в умовах кризи і продовжує випускати автомобілі. Що дало можливість залишитися на плаву?

Можна сказати, що наша компанія народилася і розвивалася в умовах криз. Економічні та політичні потрясіння - постійні умови зовнішнього середовища. Так що вміння виживати - це результат багаторічного досвіду. Навіть коли здається, що все стабілізувалося, розслаблятися не можна. Важливо вчасно реагувати на зміни на ринку і приймати своєчасні рішення.

Так, на сьогоднішній день «Єврокар» - це єдиний автовиробник, який займається випуском легкових автомобілів. Але факт в тому, що триматися на плаву вдається не завдяки, а всупереч. Існуючі умови для розвитку автомобілебудування далекі не тільки від оптимальних, але і від прийнятних. Ми продовжуємо свою діяльність не тому, що це приносить прибуток, скоріше навпаки. Український ринок настільки малий, що виробляти виключно на внутрішнього споживача - економічно недоцільно. Україні потрібно залучати в країну іноземних інвесторів, відкривати експорт в Європу. Але для цього потрібна системна підтримка держави. Зараз цього немає. Ми все ще в числі працюючих підприємств, тому що хочемо зберегти робочі кадри. Бізнес не повинен думати виключно про прибуток. Жодна компанія не буде розвиватися та й просто - існувати, без людських ресурсів. З нашою командою ми переживали свої кращі і гірші часи, і ми не можемо їх підвести, закривши бізнес і робочі місця. Будемо триматися, поки це можливо.

Олег Боярин: «Якщо Україна докладе максимум зусиль, це дасть шанс покинути лавку аутсайдерів і повернутися в гру»

Як розвивався український автопром з тих пір, як Ви стали її частиною?

За цей час автомобільна галузь переживала великі злети і не менш великі падіння. Кращим періодом для галузі став 2008 рік. Виробництво легкових автомобілів досягло позначки в 400 тис., а продажі склали 623 тис. легкових автомобілів. Зокрема, Єврокар в той рік випустив майже 36 тисяч автомобілів.

Зараз обсяги виробництва непорівнянні з тими цифрами, а заводи з випуску легкових автомобілів припинили виробництво. І головне досягнення в таких умовах сьогодні - втриматися на плаву і зберегти хоча б ті обсяги виробництва, які є.

Разом з тим, світові тенденції в автопромі відкривають нові можливості і для України. На заміну ДВЗ приходять електромобілі. У всьому світі люди переходять на електромобілі, щоб зберегти навколишнє середовище, на додаток до довгострокової перспективи заощадити на паливі. Уже зовсім скоро побачити електромобіль на дорозі стане такою ж буденністю, як проїжджати повз світлофор. Ця ніша ще не зайнята, і, якщо Україна докладе максимум зусиль, це дасть шанс покинути крамницю аутсайдерів і повернутися в гру.

Як Україна може скористатися цими змінами?

Коли ми говоримо про довгострокові плани країни, то є два шляхи розвитку. Перший - Україна може наздоганяти розвинені країни. Країни, де розташовані головні офіси автомобілебудівних компаній, які є розробниками сучасних технологій в автомобілебудуванні. Але будемо дивитися правді в очі - такий варіант розвитку подій малоймовірний. Другий шлях - чітко позначити тенденції, куди рухається розвинений світ, визначити точку і йти до неї безпосередньо. У нас є можливість стати виробничим майданчиком глобальних автомобілебудівних концернів і розвивати національний автопром в тісній співпраці з ними.

Такий варіант розвитку української автомобільної галузі можливий завдяки головним перевагам України - конкурентоспроможній кваліфікованій робочій силі, яка поки ще дешевша, ніж в ЄС, а також вигідному логістичному розташуванні поруч з ємним ринком країн ЄС.

Але мати базові переваги недостатньо. І це вузьке вікно можливостей скоро може закритися. Потрібна сильна державна позиція. Чітка стратегія розвитку та конкретні дії людей, які можуть приймати рішення на державному рівні.

 «Щоб бути успішними, ми повинні бути готові до таких змін, більш того - бути їх ініціаторами і драйверами», - Олег Боярин

Останнім часом часто згадують про необхідність розвивати автомобільні кластери. Чому це так важливо, і які кроки робляться в цьому напрямку?

Радує те, що про це починають говорити, хоча поки що тільки в бізнес-колах, а не на державному рівні. Ми розглядаємо кластери як ефективний інструмент повернення країни на інноваційний шлях розвитку, як можливість синергії автомобільної галузі, сфери освіти, інновацій та IT.

В європейських країнах об'єднання в кластери - звичайна практика, яка приносить свої плоди. Природно, за підтримки з боку держави. Наприклад, кластерна ініціатива Берлін-Бранденбург в автомобільній галузі фінансувалася порівну за рахунок трьох сторін: бюджету земель Берлін і Бранденбург, ЄС і учасників кластера. В результаті вдало реалізованих кластерних ініціатив автомобільна промисловість Східної Німеччини тільки за 2014 отримала 1 млрд інвестицій євро, а виробництво автомобілів в регіоні перевищує 800 тис. в рік.

В Україні активно розвивається виробництво автокомплектуючих для глобальних автоконцернів. У нас відкрили підприємства великі виробники автокомплектуючих, які розташували свої виробничі потужності в Західній Україні - LEONI, Kromberg & Schubert, Sumitomo Electric Bordnetze, Yazaki та інші. Близько 75% автомобільної проводки для європейського ринку вироблено на українських заводах.

За останні 15 років в Україні з'явилося більше 35 заводів і 35 тис. робочих місць. Але їх могло бути в рази більше. Західна Україна - це перспективний регіон в плані залучення іноземних інвестицій, враховуючи вигідну логістику і дешеву кваліфіковану робочу силу. Тільки в Закарпатській області інвестиції, залучені в розвиток автомобільної галузі області, становлять близько 51% інвестицій регіону.

Цей пул брендів світових виробників - вже по суті сформований Закарпатський автомобільний кластер. Але він залишається невидимий для влади, країни в цілому, а відповідно - і для Європи. Завдання влади і завдання бізнесу - виправити цю ситуацію, розвивати і просувати цю ініціативу. Ми об'єднані спільними цілями, ідеями та завданнями і можемо зробити один одного сильніше.

З цією метою в листопаді 2019 роки ми організували Форум ініціатив в частині кластерів, де оцінили потенціал і можливості регіону, сформували конкретні кроки, які потрібні для ефективної роботи кластера. Це відродження спеціальних економічних зон, реальні стимули для діяльності індустріальних парків, залучення IT в промисловості, розвиток дуальної освіти. Але така кластерна ініціатива, яка може послужити драйвером позитивних економічних змін, потребує підтримки з боку держави.

Які нові проєкти ви плануєте в майбутньому?

Протягом останніх двох років ми і робимо ставку на ІТ як окремий бізнес в групі компаній. Діджіталізація, підвищення рівня автоматизації та нові бізнес-моделі зробили революцію в різних галузях, і автомобільна промисловість не стала винятком. Найближчим часом 50% вартості автомобіля становитимуть саме IT-системи. Автомобіль із засобу пересування перетвориться в дуже складний пристрій, зажадає програмного забезпечення, систем управління, захисту, обміну інформацією та розваг. У ньому зможуть одночасно працювати кілька сотень комп'ютерів, спілкуватися між собою і інфраструктурою і обробляти великий обсяг даних. Щоб бути успішними, ми повинні бути готові до таких змін, більш того - бути їх ініціаторами і драйверами.

Природно, продовжиться наша діяльність як автовиробника. Але в контексті світових трендів ми вивчаємо можливості налагодити виробництво електромобілів і комплектуючих до них в Україні з подальшим експортом в країни ЄС. Але щоб глобальні автоконцерни розглядали Україну як серйозний варіант для розміщення тут виробництва, повинні бути передумови: налагоджена інфраструктура, привабливі законодавчі умови. Зараз ми активно беремо участь в розробці нових електромобільних законодавчих ініціатив. Організована підгрупа «Виробництво» в рамках робочої групи з розвитку електротранспорту в Україні, вже пройшло кілька зустрічей з активними дискусіями. Проєкти законодавчих актів щодо підтримки виробництва електромобілів і зарядних пристроїв знаходяться на завершальній стадії обговорення. Сподіваємося на конструктивний діалог з владою з приводу розробки електромобільної стратегії і якнайшвидше законодавче врегулювання інвестиційної привабливості галузі.

Олег Петрович Боярин: біографія

Народився 20 жовтня 1971 року.

Освіта: диплом за спеціальністю «Менеджмент організацій» Європейського університету (Київ, Україна).

Сім'я: одружений, виховує 7 дітей.

Кар'єра:

У 1996 році заснував компанію «Автотрейдинг», яка пізніше перетворилася на ПрАТ «Aтолл Холдинг». Компанія стала офіційним дилером автомобілів ВАЗ, ГАЗ, KIA і Škoda в Україні.

У 2001 році заснував ЗАТ «Єврокар» (виробництво легкових автомобілів Volkswagen Group в Україні).

З 2005 року - Голова Наглядової ради ПрАТ «Єврокар». З 2019 року - заступник Голови Наглядової ради ПрАТ «Єврокар».

З 2010 - Голова Правління ПрАТ «Атолл Холдинг» - керуючої компанії Групи компаній «Атолл Холдинг», до складу якої входить 49 підприємств за 5 основними напрямками діяльності (автомобільний напрям, Harley-Davidson, туризм і рекреація, девелопмент, IT-напрямок).

У 2011 році став членом Ради Федерації роботодавців України. З 2016 року - заступник Голови Федерації роботодавців України.

У 2013 році очолив Федерацію автопрому України.

Нагороди: в 2005 році Олег Боярин отримав Орден «За заслуги» III ступеня за значний особистий внесок у соціально-економічний, науковий і культурний розвиток України, значний внесок в трудові досягнення та активну громадянську діяльність.