Історія однієї судової справи про те, до яких втрат бізнесу приводить бездіяльність Уряду та недолугість Державної фіскальної служби України або які податки мав сплачувати роботодавець з середнього заробітку мобілізованим працівникам

Нещодавно в Єдиному реєстрі державний судових рішень з’явилось рішення Верховного Суду України, яке безперечне може бути досить цікавим для всіх роботодавців країни

1 березня 2016 року в справі №21-6126а15 Верховний Суд України дійшов висновку:

Про відсутність підстав для нарахування і сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску мобілізованим працівникам, оскільки компенсаційні виплати з бюджету у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період звільнені від нарахування зазначених платежів.

Декілька фактів з історії питання:

Обов’язок держави перед роботодавцями щодо здійснення компенсаційних виплат, виник з 08.06.2014 р., моменту набуття чинності Закону України «Про внесення змін д деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації»№1275 від 20.05.2014 р., і діяв 31 грудня 2015 р. З прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911 від 24.12.2015 р. держава припинила компенсувати роботодавцям витрати на виплату середнього заробітку мобілізованим працівникам.

Зазначена компенсація призначалась та поширювалась на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».

Досить чітко діюче законодавство України врегульовувало і питання оподаткування доходів мобілізованих працівників зазначаючи, що:

доходи мобілізованих працівників не включають в себе суму грошової допомоги, що надається таким особам у зв’язку з мобілізацією та компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку (абз. и підп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 ПКУ та ч.7 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»№1669 від 02.09.2014 р.)

Розвиток подій або як через бездіяльність Кабінету Міністрів України та не вміння Державної фіскальної служби України читати закони бізнес втрачає дорогоцінний час та ресурси

Здавалося б законодавство абсолютно чітко врегулювало всі технічно-процедурні аспекти здійснення компенсаційних виплат.

Проте, Державна фіскальна служба України відповідаючи на звернення ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (ВАТ «Полтавський ГЗК») про надання індивідуальної податкової консультації з питань утримання єдиного соціального внеску (ЄСВ) та податку з доходів фізичних осіб із середньої заробітної плати, нарахованої за період мобілізації з доходів мобілізованих працівників, роз’яснила наступне.

По-перше, компенсаційні виплати мобілізованим особам ДФСУ з одній їй, ДФС, відомих причин віднесла до гарантійних виплат, що входять до складу додаткової заробітної плати. А по-друге, зазначила, що у зв’язку з відсутністю порядку відшкодування компенсаційних виплат з бюджету, який мав розробити Кабмін, сума такого середнього заробітку є базою нарахування податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску, а тому податковий агент має виконати усі встановлені Податковим Кодексом України та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» обов’язки. » (№8467/6/99-99-17-03-03-15 від 10.12.2014 р.)

Результат захисту своїх прав ВАТ «Полтавський ГЗК»

Через 1,5 роки судової тяганини з ДФС України Верховний Суд України, дослідивши всю доказову базу по справі, врахувавши, що Кабінет Міністрів України із запізненням прийняв постанову №105 від 04.03.2015 р., якою визначив Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, оргаізаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, прийняв рішення на користь ВАТ «Полтавський ГЗК» щодо відсутності підстав для нарахування і сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску мобілізованим працівникам, оскільки компенсаційні виплати з бюджету у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період звільнені від нарахування зазначених платежів. Дане рішення є остаточним та не підлягає оскарженню.