Законопроекты по развитию электротранспорта: комментарий Олега Боярина, председателя Федерации автомобильной отрасли Украины, Председателя Наблюдательного совета Группы компаний «Еврокар»

Електромобільні ініціативи коментує Голова Федерації автомобільної галузі України, Голова Наглядової ради Групи компаній «Єврокар» Олег Боярин:

Цікавить загальна інформація про завод (якими є максимальні потужності, скільки людей може працювати, скільки автомобілів можуть збирати) і, відповідно, інформація про ситуацію станом на сьогодні.

Виробничі потужності заводу «Єврокар» дозволяють випускати близько 80 тис. авто на рік (30 тис. авто – SKD; 50 тис. авто – CKD) з можливістю розширення до 100 тис. авто. У 2008 році завод виробив майже 36 тисяч автомобілів, а у роботі було залучено 1120 осіб. Зі вступом до СОТ без перехідного періоду та зниженням ввізного мита на імпорт автомобілів ситуація, на жаль, кардинально змінилася. В результаті – у 2019 році обсяг виробництва заводу склав 6254 автомобілі, а кількість працівників скоротилася до 255 осіб. Український ринок сьогодні настільки малий, що виробляти виключно для внутрішнього користувача – економічно недоцільно, адже економічний ефект настає при виробництві не менш 25 тис. автомобілів. Навіть більше – сьогодні імпортувати автомобілі вигідніше, ніж виробляти. При цьому насправді така політика не вигідна ані виробникам, ані самій державі. Адже податкові надходження від виробництва одного автомобіля у середньому у 5 разів більше, ніж при імпорті електромобіля. Цю парадигму необхідно кардинально змінювати – залучати інвесторів, відкривати експорт в Європу.

В України є шанс перетворитися на лоукост виробничий майданчик для світових автовиробників. Для цього є усі передумови – вигідне розташування та логістика, кваліфікована робоча сила, дешевша, ніж в Європі. Але це вікно можливостей швидко закривається, а мати лише базові переваги недостатньо, щоб перемогти у конкурентній боротьбі за сильного інвестора. Впевнені, що за умови сприятливого законодавчого середовища та стратегічної державної підтримки можна створити з нуля нову галузь, яка буде рухатися в тренді світових процесів. Для цього нам лише потрібно створити привабливий інвестиційний курс, щоб виробляти було вигідно і щоб світові автовиробники прийшли саме в Україну, а не до сусідніх країн.

Яким чином завод планує скористатися законодавчими змінами, прописаними у «електромобільних» законопроектах №3476 та №3477? Як може змінитися виробництво, чи планують на заводі будувати електрокари, чи збільшуватимуть кількість робочих місць і т.д.?

Наступне десятиліття може стати поворотним в автомобільній історії. За прогнозами Bloomberg, до 2025 року в світі будуть продавати близько 8,5 млн. електромобілів на рік і вже до 2040 року частка електромобілів складе 58% від числа світових продажів легкових авто. Тому ті, хто хоче досягти довгострокового успіху в автомобільній галузі, повинні постійно переглядати свої компетенції. Європейські країни це розуміють і активно інвестують в розвиток електричної мобільності.

Голова Наглядовоїради Групи компаній «Єврокар», Голова Федерації автомобільної галузі України Олег Боярин:

Я впевнений, що в нашій країні наразі діє тільки одна стратегія, і як не прикро, це довгострокова стратегія підтримки імпорту, а не національного виробника. Адже здебільшого мита на імпорт комплектуючих та сировини вище, ніж на імпорт готової продукції, що сприяє процвітанню імпорту та знищенню власної промисловості. Електромобілі – це яскравий приклад цієї стратегії, адже при імпорті готового електромобіля Tesla Model S митні платежі складають 100 євро (акциз), в той час як в разі імпорту комплектуючих для крупновузлового виробництва того ж самого електромобіля виробник має сплатити акциз, ПДВ та мито на комплектуючі в сумі приблизно 17 тис. євро, тобто сума податків на  комплектуючі для виробництва  авто в  170! разів вище, ніж на імпорт готового електромобіля. І це не враховуючи податків на заробітну плату персоналу, на нерухомість, на прибуток, амортизацію інвестицій та відсотки за кредитами, які необхідно сплатити виробнику для здійснення виробництва в Україні. Цю викривлену  парадигму потрібно докорінно змінити, щоб виробляти та створювати додану вартість в країні  стало вигідніше, ніж торгувати імпортними товарами.

Тож попри наявність виробничих потужностей та персоналу, зараз Група компаній «Єврокар» розглядає для себе можливість імпорту електромобілів. Але ці законопроекти можуть стати причиною перегляду даного питання та локалізації виробництва електромобілів саме в Україні.

Голова Наглядовоїради Групи компаній «Єврокар», Голова Федерації автомобільної галузі України Олег Боярин:

Наразі ми активно ведемо перемовини з різними представниками брендів, що виробляють в тому числі електрокари, але поки що про виробництво говорити немає сенсу. Тому ці законопроекти можуть кардинально змінити нашу стратегію перемовин та дозволити говорити про інвестиційні проекти тут, в Україні, замість того, щоб інвестувати кошти до інших країн, де і відбудеться сплата податків. Важливим моментом є те, що для приваблення і залучення світових автовиробників необхідно запроваджувати преференції строком мінімум на 10 років, адже автовиробництво – це складний інвестиційний та капіталоємний процес. Як свідчить практика, від пошуку глобального автовиробника – потенційного інвестора до виробництва транспортного засобу в Україні, проходить декілька років. Мета України в контексті світових індустріальних змін – перетворитися з пасивного споживача на активного учасника світових електромобільних змін.

Які саме із основних положень законопроектів матимуть найбільший вплив на виробництво Єврокара?

Розвиток електромобільності потребує комплексного підходу. З одного боку, необхідні податкові преференції для локалізації виробництва в Україні, з іншого – стимулювання попиту, адже виробництво безпосередньо залежить від цього фактору. В порівнянні з багатьма країнами, які надають фінансову підтримку, ми вже програємо. Наприклад, нещодавно Франція оголосила план порятунку автомобільної промисловості та виділила для цього 8 млрд. євро. 1 млрд євро цих коштів буде спрямовано саме на підтримку електромобільності. А штат Міссурі запропонував Tesla пакет стимулів на 1 млрд. доларів для будівництва фабрики Cybertruck. Тож запропоновані законопроекти – це лише перший, але дуже важливий крок. Має існувати комплексна програма стимулювання споживання електротранспорту, а також оновлення автопарку України, адже середній вік автопарку в Україні складає вже 22,4 роки, що вдвічі більше, ніж в ЄС.

Чи можемо ми говорити про повернення до умов СЕЗ, яка раніше діяла на Закарпатті, у випадку прийняття «електромобільних» законопроектів?

СЕЗ – це експортно-орієнтована економічна зона з певним митним режимом, а законопроекти з підтримки електромобілів – це виключно галузеві ініціативи, зорієнтовані на підтримку екологічного транспорту. Тому СЕЗ – це більш стратегічний формат, що дозволяє долучити до виробництва не лише виробників конкретної галузі, а й інші підприємства. Звичайно, з досвіду минулих років ми бачимо позитивний ефект дії СЕЗ – саме у той період Закарпаття посідало перше місце за динамічним рейтингом інвестиційної активності та друге місце за загальними обсягами залучення іноземних інвестицій. Але держава порушила свої зобов’язання – СЕЗ створювалася на 30 років, а перестала існувати вже через кілька років, через що компанії-інвестори зазнали суттєвих збитків. Тому лише створивши реальні умови відновлення довіри інвесторів до країни, можна говорити про «ефект доміно», коли інші якірні підприємства почнуть заходити в Україну. Що ж стосується електромобільних законопроектів – це лише один з інструментів розвитку, що створює потенційні та дуже короткострокові передумови для входу представників конкретної підгалузі.

Як керівництво заводу оцінює пропозиції, внесені законопроектами №3476 та №3477, та їх потенційний вплив на автомобілебудівну галузь Закарпаття та України загалом?

Оскільки світові тенденції автопрому почали зміщуватися в бік електрокарів та відмови від автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння, в нашої країни з`являються великі можливості стати виробничим майданчиком з виробництва електромобілів, комплектуючих та зарядних пристроїв для глобальних гравців та розвитку автопрому разом із ними. Потенційний ефект запуску повномасштабного виробництва електромобілів в Україні величезний – близько 100 млн євро залучених інвестицій, 1200 додатково створених робочих місць, випуск 50-100 тис. електромобілів на рік. Для цього в Україні є виробничі потужності та є бажання виробляти електричні автомобілі. Але, на жаль, відсутні умови, які б привернули увагу світових автовиробників для розміщення своїх виробництв у нашій країні.

Прийняття законопроектів з такими преференціями може стати стартовою точкою нового етапу розвитку автомобільної галузі України, перший крок на шляху до глобальної мети – зробити Україну видимою і значущою на автомобільній карті Європи і світу. Ціль, яка може бути реалізована за підтримки держави та грамотної стратегії.