Майже кожен другий проданий автомобіль у Норвегії – це електромобіль (за 4 місяці 2020 року 70% продажів усіх авто в Норвегії – електромобілі). Tesla продала вже більше 1 млн електрокарів. і вийшла на перше місце серед автовиробників за ринковою капіталізацією. Швеція, Данія та ще ряд європейських країн планують відмовитися від продажів автомобілів з ДВЗ вже до 2030 року. Знайомі заголовки? Такі новини заповнюють інформаційний простір у галузі автомобільного транспорту протягом останніх років 21 століття. То що це: далеке майбутнє чи нова реальність? І яке місце у цих глобальних трансформаціях займає Україна? Спробуємо розібратися.

КУДИ РУХАЄТЬСЯ СВІТ?

Електромобілі стрімко завойовують ринок. Частка їх на глобальному авторинку ще не значна – лише 2,5%. Але все кардинально зміниться вже у наступні 10-20 років, - прогнозує Bloomberg NEF. Екологічні авто на альтернативних видах палива  будуть займати 10% світових продажів легкових автомобілів в 2025 році, при цьому це число збільшиться до 58% в 2040 році.

Розуміючи важливість розвитку цього напряму та шукаючи шляхи покращення екологічного стану навколишнього середовища, Європа стрімко нарощує інвестиції в електромобільність. Трохи більше, ніж за рік, вони виросли у 19 разів (!) – до 60 млрд євро. І це лише початок.

ЗНЯТИ З РУЧНИКА

Оскільки світові тенденції автопрому почали зміщуватися в бік електрокарів та відмови від автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння, в України є шанс перетворитися на лоукост виробничий майданчик для світових автовиробників. Для цього є усі передумови – вигідне розташування та логістика, кваліфікована робоча сила, дешевша, ніж в Європі. Але це вікно можливостей швидко закривається, а мати лише базові переваги недостатньо. Умови, які б привернули увагу світових автовиробниківдля розміщення своїх виробництв поки відсутні. І ці умови мають бути як мінімум не гірше, ніж пропонують інвестору сусідні країни, щоб завантажити не тільки наявні в Україні виробничі потужності в 400 тис. автомобілів на рік, а й виробництво міського електричного транспорту, більше того, залучити глобальних автовиробників для локалізації  нових промислових потужностей з виробництва сучасного електротранспорту в Україні.

Як це зробити? Нещодавно у Верховній Раді зареєстрували законопроекти №3476 та 3477 з преференціями для локалізації виробництва в Україні та заходами стимулювання попиту. І прийняття цих ініціатив може стати стартовою точкою нового етапу розвитку автомобільної галузі України.

Коментує  Роберт Горват, народний депутат України, ініціатор та співавтор законопроектів №3476 та №3477:

«Головна ідея цих законопроектів полягає у комплексному підході до зміни податкової та митної політики по відношенню до виробництва та ввезення електротранспорту, електродвигунів, акумуляторів та зарядних станцій до них. По суті, ми створюємо для цієї галузі якісно нові умови роботи, максимально наближені до тих, що діяли на початку двохтисячних у рамках спеціальних економічних зон. Тоді, до прикладу, завдяки СЕЗ на Закарпаття прийшли корпорації Volkswagen, Škoda Auto, Flextronics, Yazaki, Jabil та ін.. Вдалося залучити понад $360 млн  інвестицій та створити 19 тис. робочих місць».

СУТО УКРАЇНСЬКА ІСТОРІЯ

У країнах ЄС для переходу на електротранспорт влада використовує своєрідний метод батога і пряника. З одного боку, влада запроваджує більш жорсткі вимоги щодо викидів вуглекислого газу для нових автомобілів, що змушує автовиробників збільшувати обсяги виробництва екологічного транспорту. Вже більше 10 країн Європи анонсували відмову у найближчі 10-20 років від продажів автомобілів з ДВЗ.

Тому ті країни, які хочуть досягти довгострокового успіху в автомобільній галузі, повинні постійно переглядати свою політику впливу. Європейські країни це розуміють і активно інвестують в розвиток електричної мобільності.

Нерівні умови та несприятливе регуляторне середовище не дозволяють автовиробникам витримати конкуренцію на внутрішньому ринку. Якщо кілька років назад легкові автомобілі випускали чотири заводи, зараз усю статистику у цьому сегменті формує лише завод «Єврокар» у Закарпатській області і не завдяки, а всупереч економічним умовам.В Україні ж поки що замість розвитку виробництва стимулюється лише імпорт. В результаті – імпортувати автомобілі вигідніше, ніж виробляти. Цю парадигму необхідно кардинально змінювати, адже насправді така політика не вигідна ані виробникам, ані самій державі – податкові надходження від виробництва одного автомобіля у середньому у 5 разів більше, ніж при імпорті електромобіля[1].

Коментує Голова Наглядової ради Групи компаній «Єврокар», Голова Федерації автомобільної галузі України Олег Боярин:

«Я впевнений, що в нашій країні наразі діє тільки одна стратегія, і як не прикро, це довгострокова стратегія підтримки імпорту, а не національного виробника. Адже здебільшого мита на імпорт комплектуючих та сировини вище, ніж на імпорт готової продукції, що сприяє процвітанню імпорту та знищенню власної промисловості. Електромобілі – це яскравий приклад цієї стратегії, адже при імпорті готового електромобіля Tesla Model S митні платежі складають 100 євро (акциз), в той час як в разі імпорту комплектуючих для крупновузлового виробництва того ж самого електромобіля виробник має сплатити акциз, ПДВ та мито на комплектуючі в сумі приблизно 17 тис. євро, тобто сума податків на  комплектуючі для виробництва  авто в  170! разів вище, ніж на імпорт готового електромобіля. І це не враховуючи податків на заробітну плату персоналу, на нерухомість, на прибуток, амортизацію інвестицій та відсотки за кредитами, які необхідно сплатити виробнику для здійснення виробництва в Україні. Цю викривлену парадигму потрібно докорінно змінити, щоб виробляти та створювати додану вартість в країні стало вигідніше, ніж торгувати імпортними товарами.

Наразі ми активно ведемо перемовини з різними представниками брендів, що виробляють в тому числі електрокари, але поки що про виробництво говорити немає сенсу. Тому ці законопроекти можуть кардинально змінити нашу стратегію перемовин та дозволити говорити про інвестиційні проекти тут, в Україні, замість того, щоб інвестувати кошти до інших країн, де і відбудеться сплата податків. Важливим фактором є те, що для приваблення і залучення світових автовиробників необхідно запроваджувати преференції строком мінімум на 10 років, адже автовиробництво – це складний інвестиційний та капіталоємний процес. Як свідчить практика, від пошуку глобального автовиробника – потенційного інвестора до виробництва транспортного засобу в Україні, проходить декілька років. Мета України в контексті світових індустріальних змін – перетворитися з пасивного споживача на активного учасника світових електромобільних змін».

ВАРТО ЧИ НІ?

Автомобільна галузь ЄС відіграє одну з ключових ролей в економіці. Автомобільна промисловість формує більше 7% ВВП та забезпечує робочими місцями 6% від усіх зайнятих. А доходи, отримані від оподаткування автомобільного транспорту, складають 440 млрд євро, що більш ніж в 2,5 рази перевищує загальний бюджет ЄС.

Для України запуск повномасштабного виробництва електромобілів може мати величезний ефект – близько 110 млн доларів залучених інвестицій, 1200 додатково створених робочих місць, випуск 50-100 тис. електромобілів на рік.

Тож чи варто Україні боротися за інвестиції у галузі з такими перспективами нарощування капіталу та побудови ланцюгів доданої вартості усередині країни? Вочевидь, відповідь є однозначною. Для цього в Україні є виробничі потужності та є бажання виробляти електричний транспорт. При цьому не тільки легкові автомобілі, але й громадський транспорт. Одним із успішних виробників такого транспорту є,  наприклад, Концерн «Електрон».

Коментує президент концерну «Електрон» Юрій Бубес:

«Не кожна країна спроможна виготовляти власні трамваї, тролейбуси чи електробуси, проте Україна має такий потенціал, зокрема підприємства «Концерну Електрон» можуть та вже виготовляють комфортний та сучасний громадський електротранспорт, комунальні спецмашини та машини швидкої допомоги. Ми маємо розвивати таке виробництво і підвищувати його конкурентоздатність по відношенню до іноземних аналогів.

Зараз Верховна Рада розглядає законопроекти, розроблені у відповідності до передової світової та європейської практики, щодо внесення змін до Митного (№ 3477) та Податкового (№ 3476) кодексів в частині стимулювання виробництва електротранспорту в Україні, зокрема, щодо надання тимчасових пільг з податку на додану вартість та податку на прибуток. Ми беззаперечно підтримуємо таку ініціативу, зважаючи на її майбутній вплив на інвестиційну привабливість України, на розвиток галузі та створення нових робочих місць».

ШЛЯХ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ

Виробництво електричного транспорту в Україні – це можливість інтегруватися у європейські ланцюги доданої вартості. У кінці 2019 року Стратегічний форум з важливих проектів, що становлять загальноєвропейський інтерес, виділив шість ключових стратегічних ланцюгів цінності, які потребують спільних і скоординованих дій та інвестицій. І серед них –  ланцюг «Екологічно чисті, «підключені» та автономні транспортні засоби».

Розвиток електрокарів та автономних технологій водіння – у фокусі уваги ЄС. Тому навіть у кризових умовах влада європейських країн інвестує в підтримку автомобільної галузі. І зокрема, - в електромобільність. Наприклад, нещодавно Франція оголосила план порятунку автомобільної промисловості та виділила для цього 8 млрд. євро. 1 млрд євро цих коштів буде спрямованона урядові субсидії для покупців екологічно чистих транспортних засобів. Мета Франції – стати першою в Європі країною з виробництва чистих автомобілів. Тож для Європи електромобілі – це не тимчасова примха, а стратегічний план розвитку.

У порівнянні з багатьма країнами, які надають фінансову підтримку, ми вже програємо.

Коментує Вадим Ігнатов, Асоціація EV-UA:

«Через об'єктивні причини Україна не може виділяти кошти на пряме дотування або фінансування розвитку електромобільності, але в силах прийняти додаткові закони, спрямовані на податкове стимулювання розвитку виробництва.

Безумовно, законопроекти №3476 та №3477, ініційовані представниками українського бізнесу, ФАУ та подані Робертом Івановичем Горватом на розгляд до ВРУ, – це черговий позитивний крок на шляху розвитку електромобільності в Україні. Норми цих законів, в разі їх прийняття, дозволять системно підійти до планування і відкриття виробництв, пов'язаних з електромобільною галуззю.

Законопроекти, однак, потребують деякого доопрацювання і уточнення для більшого охоплення всіх напрямків електромобільності».

ЕКОЛОГІЧНИЙ ШОК

Екологічна ситуація в Україні вимагає рішучих дій на кшталт європейських. Україна займає перше місце у світі за показником смертності на 100 тис. осіб від забрудненості повітря. Три міста входять до ТОП-20 найбільш забруднених міст Європи.

Що з нашою екологією не так? 78% усіх викидів у Києві, зокрема, формує автотранспорт.

Що не так з автотранспортом? Те, що більше 80% усього автопарку критично застаріло та потребує оновлення. Середній вік автопарку в Україні вдвічі перевищує показник ЄС. Старіше автопарк знайти можна лише на Кубі. Але такими темпами Україна швидко наближається до вершини цього анти рейтингу.

ДАЛІ БУДЕ!

Світ активно імплементує нові здобутки четвертої промислової революції. Україна ж поки лише несміливо стоїть на порозі змін і займає позицію виключно споживача. Але від ЄС треба брати в першу чергу не фінансову допомогу, а їх досвід. Варто принаймні намагатися бути не об’єктом, а суб’єктом індустріальних процесів, впроваджувати ті кроки, які реалізує весь цивілізований світ. Україна може і має долучитися до європейської електромобілізації, запровадивши умови, щоб в країні було вигідно виробляти, а не розвивати виключно споживацький напрям імпорту та сплачувати податки в бюджет інших країн. Це лише перший крок на шляху доглобальної мети – зробити Україну значущою на автомобільній карті Європи. Ціль, яка може бути реалізована за підтримки та продуманої стратегії держави.

Програма стимулювання економіки України, презентована Кабінетом Міністрів, вже декларує фокус на екологічну модернізацію та сталий розвиток. Що ж, законопроекти №3476 та 3477 якраз про це. Добре, що в Уряді вже починають мислити цими категоріями. Чи стануть слова та плани діями? Покаже час та кількість голосів.