Борьба за чистый воздух

Тема глобальних кліматичних змін, викликаних діяльністю людини, є однією з найбільш обговорюваних в світі. Тим більше, що необдумана екологічна політика призводить до загрозливих наслідків. Зокрема, у Всесвітній організації охорони здоров'я (ВООЗ) повідомляють, що 12,6 млн. людей помирають щороку через причини, пов'язані із забрудненням навколишнього середовища. Похмурими прогнозами лякає і Міжурядова група експертів зі зміни клімату. Вчені стверджують, що людству залишилося 12 років, аби врятувати планету від катастрофи. То яка наразі ситуація склалася у боротьбі за екологію, і яку роль у забрудненні повітря відіграють автомобілі?

Нормативно-регуляторний бекграунд

Наріжним каменем в історії захисту довкілля став Кіотський протокол, який було прийнято в стародавній столиці Японії, Кіото, у грудні 1997 року. Але в силу протокол вступив лише у лютому 2005 року після ратифікації його в парламентах усіх країн-учасниць.

Метою протоколу було оголошено скорочення до 2012 року обсягів викиду парникових газів (ПГ) в атмосферу у середньому на 5% порівняно з рівнем 1990 року. Кіотський протокол став першим документом, у якому були прописані квоти на викид ПГ для кожної держави.

Однак ці зобов'язання стосувалися не всіх країн світу, які ратифікували Кіотський протокол, а лише 37 з них – з найбільш розвиненою економікою. Разом з тим, до Кіотського протоколу не приєдналися, зокрема, США і Китай, дві найбільші на сьогодні економіки світу, які за загальним обсягом шкідливих викидів в атмосферу значно випереджають інші країни.

Втім, навіть попри це, за попередніми підсумками реалізації першого періоду Кіотського протоколу емісії ПГ вдалося скоротити протоколу в цілому на 20% у порівнянні з 1990 роком.

Другий період протоколу (Кіото-2) почався з 1 січня 2013 року і триватиме аж до 2020 року. Загальною метою в рамках другого періоду є скорочення обсягів викиду ПГ на 25-40%.

А у грудні 2015 року на конференції з клімату в Парижі було підготовлено нову угоду про скорочення викидів в атмосферу, яка вступить у силу на заміну Кіотському протоколу з 2020 року. І це перша домовленість щодо клімату настільки великих масштабів – її підписали аж 195 держав.

Ключовою метою Паризької кліматичної угоди було оголошено докладання зусиль щодо недопущення зростання температури поверхні Землі більш ніж на 2° C в порівнянні з рівнем доіндустріальної епохи. Угода набула чинності у листопаді 2016 року, після того як її ратифікували 72 країни з числа підписантів – в сумі на їх частку припадає понад 56% світових викидів ПГ.

Втім, навіть попри таку велику кількість учасників, не обійшлося без скептиків. Так, президент США Дональд Трамп неодноразово висловлював свою недовіру щодо глобального потепління, а у червні 2017 року він заявив про вихід США з Паризької угоди. І це при тому, що США залишається другою після Китаю державою за обсягами викидів ПГ.

Двигун екологічних змін

Одним із основних ініціаторів ідеї боротьби із забрудненням навколишнього середовища є Європейський Союз, який за обсягом викидів ПГ займає третє місце після Китаю та США (близько 10% світових викидів ПГ).

Проактивна позиція Європи та рішуча екологічна політика приносить помітні результати. За даними European Environment Agency (EEA), у 2016 році ЄС вдалося скоротити обсяг викидів на 24% порівняно з 1990 роком. І хоча останні роки не можуть похвалитися такими темпами скорочення викидів шкідливих газів в атмосферу (лише 0,6%порівняно з 2015 роком), ЄС продовжує ставити перед собою амбітні цілі. Так, у рамках Паризької угоди ЄС зобов’язався скоротити до 2030 року викиди ПГ на 40% у порівнянні з 1990 роком.

Успіху у зниженні рівня шкідливих викидів було досягнуто майже в усіх галузях. Та на жаль, транспортні засоби знаходяться серед винятків. Дорожній транспорт залишається одним із найбільших джерел викидів в атмосферу в Європі, формуючи близько 21% загального обсягу викидів ПГ (за підсумками 2016 року). Зокрема, на автомобілі припадає 12%. При цьому частка викидів від дорожнього транспорту у загальному обсязі викидів ПГ в атмосферу майже безперервно зростає з 1990 року.

Дорожній транспорт сформував в ЄС у 2016 році 25% викидів CO₂ в атмосферу, і за цим параметром це друга за величиною категорія після виробництва електро- і теплоенергії.

Загалом, у розрізі викидів від дорожнього транспорту викиди CO₂ складають майже 99%.При цьому приріст кількості викидів CO₂ в атмосферу від дорожнього транспорту виявився найбільшим серед усіх категорій: +163 MtCO₂порівняно з 1990 роком (+23%) та +19 MtCO₂   порівняно з 2015 роком (+2%).

А як у нас?

Україна ратифікувала Кіотський протокол у 2004 році із зобов’язанням не перевищити до 2012 року обсягу викидів, що мала в 1990 р. Виконати поставлену ціль було неважко, адже реальні викиди станом на 2004 становили лише 45%від обсягу 1990 р.

На другий період дії протоколу Україна має до 2020 року скоротити викиди ПГ на 24% у порівнянні з 1990 роком. Що ж, і з цим завданням ми поки що перевиконуємо план – станом на 2016 рік рівень викидів знизився на 64% порівняно з 1990 роком. 

Навіть більше – за таких умов, поставлена згідно з Паризькою кліматичною угодою мета знизити викиди ПГ до 2030 року на 40%порівняно з 1990 роком також не повинна представляти складність.

І хоча із досягненням поставлених цілей проблем не виникало, виконання Україною зобов’язань Кіотського протоколу все ж супроводжувалося кількома великими скандалами. Зокрема, влітку 2016 року стало відомо, що Україна протягом року не вела реєстр викидів ПГ, забувши заплатити за нього. В результаті у 2016 році в Бонні експертами ООН було зафіксовано, що Україна фактично не виконує умови Кіотського протоколу.

Таке рішення могло б мати серйозні наслідки, однак Мінприроди доклало максимум зусиль, щоб вивести країну з non-compliance за Кіотським протоколом. Відтак, країна виконала свої зобов'язання щодо першого періоду протоколу і продовжила свою екологічну політику.

Станом на 2016 рік, за даними Міністерства екології та природних ресурсів, загальні викиди ПГ в Україні скоротилися на 64,3% порівняно з 1990 роком, однак виросли на 6,1% порівняно з 2015 роком.

За словами Міністра екології та природних ресурсів України Остапа Семерака, невелике зростання викидів ПГ пов’язано, у першу чергу, з відновленням росту національної  економіки. З одного боку – це хороші новини для українців, а з іншого – підтвердження актуальності впровадження  Стратегії  низьковуглецевого розвитку, яка передбачає більш широке впровадження енергоефективних технологій та переоснащення виробництв.

У свою чергу, викиди ПГ в Україні від дорожнього транспорту у 2016 році скоротилися на 62,1%порівняно з 1990 роком, однак виросли на 2,1%порівняно з 2015 роком.

При цьому,починаючи з 2010 року, частка дорожнього транспорту у структурі загального обсягу викидів коливалася у межах 7%.

Для порівняння – у ЄС дорожній транспорт станом на 2016 р. утворює 21% загального обсягу викидів ПГ.

За обсягами викидів ПГ в атмосферу від дорожнього транспорту Україна займає 11 місце серед країн Європи.

Замість післямови

Попри усі зусилля, ситуація із забрудненням навколишнього середовища поліпшується занадто повільно. Експерти з EEA стверджують, що через забруднення повітря в 2015 році в Європі передчасно померли близько півмільйона людей. І основним джерелом шкідливих викидів вони називають саме автомобілі.

Тож не дивно, що ЄС запроваджує все більш суворі норми для автовиробників. Зокрема, у жовтні цього року Європарламент проголосував за скорочення викидів вуглекислого газу на 40% до 2030 року. Продажі нових електромобілів і автомобілів з низьким рівнем викидів до цього терміну повинні бути збільшені до 35%.

Відтак, зважаючи на активне просування ідеї електромобільної Європи, у наступні роки ситуація може змінитися в кращу сторону. Адже на сьогодні електромобіль – поки єдиний успішний проект, який спрямований у сторону збереження екології з боку транспорту та який вже реалізується.

За даними EEA, Міністерства екології та природних ресурсів України.