![[Федерация Работодателей автомобильной отрасли]](/images/logo-ru.png?v002){kind=logo}
Закарпаття має багату палітру потужних та успішних бізнес-проектів та транснаціональних компаній. На відносно невеликій території області розмістилось чимало інвестиційних гігантів, що виробляють продукцію з попитом у всьому світі. Сьогодні економічну погоду в краї роблять транснаціональні корпорації, кожна з яких свого часу обрала для розміщення виробництва саме Закарпаття.
Та, якщо говорити саме про "автентичні" закарпатські успішні компанії, – на думку одразу ж спадає підприємство «Фішер-Мукачево».
Мабуть важко знайти закарпатця, який не чув би про Мукачівську лижну фабрику (колишня назва «Фішер-Мукачево»). Знамените підприємство ще з часів СРСР, сьогодні продовжує та примножує свою славетну історію. Підприємство з австрійськими інвестиціями – гордість краю, його візитна картка не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Третій найбільший виробник лижної продукції та спортивного інвентарю у світі, європейський «лижний» бренд №1, світовий лідер за обсягами продаж – уявити лишень – все це про Мукачево, все це про закарпатське підприємство «Фішер».
Сьогодні героєм рубрики «Інтерв’ю з топ-менеджером» на Бізнес Закарпаття є людина, для якої «Фішер-Мукачево» - це в усіх сенсах - рідний дім. Адже, саме в стінах заводу, він буквально, зростав, розвиваючись в унісон з підприємством.
У нас в гостях – заступник Генерального директора «Фішер-Мукачево», син і найближчий помічник керівника підприємства Василя Рябича, людина неординарна та непересічна, «справжній закарпатець» – Андрій Васильович Рябич.
Досьє
– Андрію Васильовичу, вітаю Вас. Напевне, в першу чергу, нашим читачам варто коротко розповісти про історію «Фішер». Підприємство на Закарпатті вже більше 20 років. За цей час ви перетворились на одного з найпотужніших виробників лиж у Європі. Розкажіть про еволюцію підприємства? Як змінилась компанія за ці 22 роки?
– Щодо історії, думаю не варто повторюватись. Даної інформації дуже багато в мережі Інтернет. Це можна почитати навіть у нас на сторінці у Фейсбук. А щодо того як компанія змінилась?.. Думаю, змінилась кардинально. Візуально (від вигляду радянського заводу до європейського стандарту, і навіть краще - маю з чим порівняти), ментальністю, підходом до роботи, дисципліною.
– Чому, на ваш погляд, австрійські інвестори обрали саме Закарпаття і саме Мукачево?
– Насамперед австрійський інвестор дивився не на географічне розташування, а шукали ту людину, яка зможе цей глобальний проект реалізувати. І дивився з різними по ментальності країнами. І цією людиною виявився Василь Рябич (мій батько), який проживав на Закарпатті. Думаю – в цьому головна причина.
– За час роботи підприємства що найбільше заважало його розвитку? Які «стримуючі» фактори ви б виділили?( влада, умови, податки …)
– Звичайно, як і для всякого бізнесу є безліч факторів. Але у нас є одна ціль, від якої ми не відступаємо – це успішне підприємство, добробут наших працівників і їхніх сімей, розвиток країни. Ці чинники дають нам наснагу для подолання будь-яких стримуючих факторів.
– Чим сьогодні живе «Фішер»? Які останні новини?
– Нічого сенсаційного, працюємо у звичному режимі. Ми завжди живемо реальним становищем, яке склалось у світі, і у нашій державі. Виходячи з цього вибудовуємо нашу стратегію і рухаємось вперед.
– Чи є якісь конкретні плани на найближчий час (якими можна поділитися)?
– Це як завжди, розвиток виробництва, покращення умов праці, додаткові робочі місця, різного роду соціальні пакети для працівників… Бо в нашій країні забули, що країна може бути успішною тільки при наявності безліч виробництв, а не базарів, сумнівних заробітків і т.д…
– Чи можна сказати, що зараз «Фішер» використовує весь свій потенціал?
– Як ви знаєте, вдосконаленню меж немає, і це наше правило. З кожним роком ми стараємось якісно змінюватись, відкриваючи нові широти. Якщо цього не робити – майбутнього немає. Можна навести таке порівняння: є озеро і протічна річка. Різниця між ними така – в одному все зацвіло і невдовзі вимирає, а в іншій - постійно бурлить нове життя.
– Хто головний партнер «Фішер»? З ким підприємство має найбільш давні зв’язки?
– В нас таких партнерів дуже багато. Ці зв’язки сформовані вже протягом 30 років, і передаються з покоління в покоління, і до них ми відносимось з повагою.
– Тоді інше питання, що логічно випливає з попереднього… А чи є у «Фішер» традиційні конкуренти? Хто вони?
– Звичайно є, як і в будь-якого бізнесу. Але я особисто ніколи не ставлюсь до конкурентів, як до «конкурентів». Конкурент - це для мене вагомий стимулятор. Бо тільки гідна конкуренція на ринку є рушійною силою для розвитку і технічного прогресу.
– Яка приблизна географія країн, в які потрапляє продукція мукачівського підприємства «Фішер»?
– Наші продажі охоплюють практично весь світ. Конкретно ми експортуємо продукцію в 44 країн світу.
– За інформацією з відкритих джерел, підприємство «Фішер Мукачево» є найбільшим у Європі та третім (!) у світі, а за кількістю продаж – і взагалі є лідером… Чи актуальним є цей статус в умовах сучасних українських економічних реалій?
– Так звичайно, актуальний. І ми постійно працюємо над тим, щоб цей рейтинг покращити. І думаю, це у нас непогано виходить.
– Цікаво, скільки «мукачівських» клюшок, лиж та іншого інвентарю було використано, до прикладу, на цьогорічній зимній олімпіаді у Пхенчхані? Чи ведеться подібна статистика?
– Звичайно ведеться. Тільки точну кількість користувачів нашою продукцією зараз не скажу. Проте за статистикою, 89 медалей Олімпіади різного ґатунку були здобуті з нашими лижами (Fisher – прим.), а 66 медалей в Кореї спортсмени виграли використовуючи взуття нашого виробництва.
– «Фішер» володіє великою кількістю різноманітних відзнак та нагород. Розкажіть про досягнення підприємства. Чим і за які заслуги відзначали та нагороджували підприємство?Яка нагорода найбільшцінна?
– Нагород у нас є дуже багато і різних. Якщо перераховувати то це дуже довго.. Я, краще, покажу вам наш «куток слави» (сміється..)
– Нещодавно великого галасу в інформаційному просторі наробила стаття про «Фішер-Мукачево» у всесвітньовідомому виданні «TheNewYorkTimes» (посилання - ред)… Яка передісторія появи публікації? Як і чому журналісти видання зацікавились підприємством в Мукачеві?
– Передісторія дуже проста. Ми ніколи не займались піар-кампанією, ми кожен день натхненно працювали і продовжуємо це робити. Завойовували свій авторитет на світовому ринку своєю роботою. А так як ми всі знаємо, коли довгий час активно і правильно працюєш на ім’я, то воно дає за себе знати. Тому, нічого екстраординарного в тому, що до нас завітали журналісти всесвітньо відомого видання я, в принципі, не бачу.
– Добре. Заглибимось в середину підприємства. Продукція, що виробляється на «Фішер» є специфічною… Відповідно працівник підприємства повинен володіти певним рівнем спеціальних знань. Де «Фішер» знаходить спеціалістів?
– Так звичайно, продукція специфічна. Але коли до нас приходить нова людина, вона проходить різного роду навчання. І це за короткій термін можна всьому навчитись - головне щоб було бажання. Тож зазвичай, спеціалістів ми стараємось вивчати і виховувати на самому ж підприємстві, так я готового спеціаліста знайти вкрай важко.
– Скільки працівників на сьогодні працює на підприємстві? Чи не відчуває підприємство дефіциту професійних і добре підготовлених кадрів?
– Наразі, загальна кількість працівників на підприємстві – 1200. На сьогоднішній день з професійними кадрами є проблеми всюди і не тільки в Україні. Ми ж вирішуємо проблему кадрового забезпечення своєрідно: набираємо працівників з середнім рівнем, проводим навчання на самому підприємстві, коли бачимо, що людина розвивається - відправляємо на додаткове стажування за кордоном. Згодом виховуємо такого фахівця, якого потребує підприємство.
– На Ваш погляд і за вашим досвідом, чи здатні сучасні закарпатські ВНЗ підготувати висококласних професіоналів, які могли б працювати на «Фішер»?
– Звичайно можуть. Але їхньої зацікавленості в цьому я не бачу. Мені завжди дорікають, що я скептично відношусь до наших ВНЗ, а я відповідаю – не скептично, а реалістично. Коли людина приходить на підприємство з двома-трьома дипломами і елементарних знань не має, то яку я думку можу мати про ці заклади. На жаль, на сьогоднішній день ВНЗ стали бізнес-структурами для збагачення певного кола людей. Але ці люди не думають про майбутнє нашої країни, і про те, яку «бомбу» вони заклали в майбутнє своїх дітей.
– Чим хороша для молодого спеціаліста робота на «Фішер»? Іншими словами чому слід обрати саме «Фішер»?
Я багато де працював в Європі, окрім «Фішер-Мукачево», і можу ствердно сказати, що таких хороших умов для швидкого зросту з нуля по кар’єрній драбині я ніде не бачив. З нашої сторони йде максимальне сприяння. Головне - щоб молода людина мала бажання працювати і розвиватись.
– Яка географія працівників «Фішер»: тут працюють виключно закарпатці чи підприємство є «полірегіональним»?
– Ми забезпечуємо робочими місцями земляків: на сьогоднішній день, в нас працюють виключно закарпатці.
– Назвіть три головні риси, якими повинен володіти «ідеальний» робітник «Фішер».
- 1.Порядність
2. Бажання працювати
3. Віддаватись на 100 відсотків за ради загальної справи
– Що є «непростимою» (фатальною) помилкою працівника «Фішер»? Чи існує на підприємстві свій «корпоративний кодекс»?
– Найголовніше, на мою думку – це повага один до одного. Працюєш ти на керівній посаді або простим працівником – завжди повинна бути взаємоповага. Цього принципу в нас краще не порушувати…
– Опишіть звичайний робочий день підприємства (початок роботи, зміни, перерви, особливості).
– Все в залежності від замовлень, так формуються робочі плани. Пік виробництва припадає з квітня до середини жовтня. 2-3 змінний режим роботи із перервами, згідно чинного законодавства.
– Що ж, перейдемо до більш глобальної теми.. Сьогодні, в українській економіці спостерігаються кризові явища. Як вони позначились на функціонуванні «Фішер»? Як було «до» і як стало «після»?
– Я особисто ніколи не дивлюсь у минуле. Ми маємо таку реальність, яка є на сьогоднішній день, і ми з нею стараємось гідно боротись і виходити з цього, долаючи всі труднощі.
– Як реагують австрійські інвестори на ситуацію, яка склалася в Україні?
– Успішність або, навпаки, не успішність будь-якого бізнесу в Україні або за її межами завжди залежить від хорошого менеджменту. Якщо інвестори мають надійного партнера, то їм турбуватись не потрібно. Ось і наші австрійські партнери покладаються в першу чергу на наш досвід та вміння якісно робити свою роботу, все інше – другорядне.
– Ваш рецепт подолання кризи в економіці. В чому причина і як, на ваш погляд, слід змінити правила гри щоб виправити ситуацію, яка склалася?
– Метод дуже простий, потрібно вже почати просто працювати, а ми в Україні окрім розмов нічим більше не займаємось вже на протязі довгого терміну.
– Хто винен і що робити?
– Винен кожен з нас. В будь-якій країні, в будь-якій ситуації можна працювати і навіть гідно заробляти. Просто потрібно почати з самого себе, а не звинувачувати когось іншого в своїх негараздах (це дуже велика біда українського народу), ми завжди шукаємо винуватого – будь-кого, окрім себе.
– Ви корінний закарпатець. Які особливості бізнес-середовища краю, менталітету населення ви б виділили? Чи є у нас переваги перед іншими регіонами?
– Так, я корінний закарпатець. Закарпаття – дуже цікавий край з точки зору туризму, географічного розташування, інфраструктури. Тут звичайно є свої особливості в порівнянні іншими регіонами. Переваг і потенціалу, у нас дуже багато, але, на жаль, ми його використовуємо навіть не на половину.
– Можна сказати, що «Фішер» - це сімейна справа. Чому ви вирішили піти по стопам батька?
– Я б перефразував - ідейна справа. Я виріс у звичайній закарпатській сім’ї, де всі покоління працювали на різних виробництвах. Батьки мене так і виховали, що тільки важкою працею можна в житті сформуватись як особистість і як людина. Підприємство я знаю ще з дитинства, батько завжди мене приводив і показував як все робиться на ньому. Роботою на «Фішер-Мукачево» батько заклав багато принципів, які мені по життю імпонують, або навіть стали частиною мого життя. Це повага до людини, і він завжди говорить такі слова «Найголовніше багатство нашого підприємства - це люди, котрі на ньому працюють». Ці слова і стали ідеєю. Цією ідеєю і важкою працею, котру батько вклав, змінюючи «радянський підхід» до роботи і совкове мислення, ми, наступне покоління, не маємо право знехтувати.
– Як зазвичай проходить Ваш робочий день?
– Досить цікаво. Початок роботи - о 7 ранку. Загальний обхід підприємства, вирішення в цехах всіх оперативних питань. З 8 години починається загальна робота – це технічні наради по різних виробництвах, виконання планів, обговорення та дискусії з партнерами, вдосконалення у виробництві, оптимізація технічного процесу... І багато іншого.
– Чи є якась методика ефективного менеджменту від Андрія Рябича?
– Звичайно. Не цурайся ніякої роботи, живи своєю справою 24 години на добу, пишайся колективом і всім тим, що відноситься до нього. Для мене важливо, щоб в моїй «сім’ї» було всім затишно. Бо сама заробітна плата не є основним чинником, важливим фактором є і атмосфера в колективі. Поєднання цього дає гармонію і віддачу.
– Якщо коротко, якими якостями повинна володіти людина щоб стати успішним топ-менеджером?
– Все дуже просто. Жити своєю справою і не перейматись, а що я буду мати з того.
– Як проводить вільний час А. Рябич?
– Подібні питання завжди викликають у мене сміх (сміється – ред.) Сказати, що в мене немає вільного часу – це нічого не сказати. Такої розкоші мені бракує катастрофічно. Але якщо все ж виникає нагода, то, звісно, свій час я проводжу з сім’єю.
– Чи є у Вас мрія?
– Якщо можна, то я знову перефразую – не мрія, а ціль. Мріяти я не люблю: забивати голову тим чого, можливо, не буде. А ціль - це змінити ставлення в цій країні до людей. Бо з таким ставленням, яке є на сьогоднішній день, в мене виникає думка, що нас за людей взагалі не вважають.
– Що робить Вас щасливим?
– Напевно, я найбільше щасливий, коли бачу посмішку і радість в людей на обличчі від того, що я зміг якось їм допомогти.
– Дякую, за цікаву та змістовну розмову.
– Спасибі Вам.
