![[Федерація роботодавців автомобільної галузі]](/images/logo-uk.png?v002){kind=logo}
Проблема щодо автомобілів з іноземною реєстрацією в Україні все частіше спливає в інформаційному полі. Власники таких авто збирають мітинги, перекривають дороги та вимагають у влади спростити їх легалізацію. Чиновники ж виступають проти та створюють один за одним законопроекти, що мають впорядкувати імпорт таких авто. І поки прийняття рішення затягується, ситуація вже набуває рис порохової діжки, що може вибухнути у будь-який момент.
Законодавчі «шпаринки»
В Україні є багато «схем», які дозволяють уникати сплати податків при придбанні автомобіля. Найбільш популярні серед них наступні:
1. ТЗ особистого користування в митному режимі «транзит»
Схема: автомобілі використовуються резидентами України (у той час як офіційно належать нерезидентам). Резидент України перетинає кордон і оформляє ТЗ в режимі транзит. ТЗ не вивозиться з України протягом встановленого строку 5-10 днів, а знаходиться у фактичному користуванні власника.
Законодавство: відповідно до ст. 381 Митного кодексу, мешканці прикордонних територій мають право на транзит протягом 5-10 днів.
Термін: 5-10 днів, далі – повторний перетин кордону.
Штрафи: перевищення терміну – 8 500 грн.
Загальна інформація: схема досить поширена в прикордонних регіонах (Закарпаття, Львів, Івано-Франківськ тощо) і передбачає постійне перетинання кордону кожні 5-10 днів. Приваблює українців відсутністю митного контролю за схемою перетину кордону та мінімальними витратами часу.
2. ТЗ особистого користування в митному режимі «тимчасовий ввіз»
Схема: автомобілі використовуються українськими резидентами (у той час як офіційно належать нерезидентам). Іноземець перетинає кордон і оформляє ТЗ для особистого використання з подальшою його передачею громадянину України.
Законодавство: відповідно до ст. 380 Митного кодексу, нерезиденти мають право ввозити автомобіль особистого користування строком до 1 року.
Термін: 1 рік, далі – кордон перетинається з оновленням документів.
Штрафи: надання ТЗ для користування резидентом заборонено (ч. 4 ст. 380 Митного кодексу), але за рішенням Конституційного суду не встановлено жодної адміністративної відповідальності.
Загальна інформація: схема досить поширена в центральних регіонах і не вимагає постійного пеертину кордону. Юридично автомобіль належить нерезиденту, і юридичного зв'язку між автомобілем та новим «власником» немає.
3. ТЗ комерційного призначення в митному режимі «тимчасовий ввіз»
Схема: автомобілі використовуються резидентами України (у той час як офіційно належать юридичній особі-нерезиденту). Транспортний засіб іноземної компанії ввозиться резидентом або нерезидентом України, якого формально працевлаштовують у таку іноземну компанію.
Законодавство: відповідно до Стамбульської конвенції 1990 р., компанії-нерезиденти мають право володіти транспортним засобом та перетинати кордон з комерційною метою з автомобілем, зареєстрованим корпорацією, строком до 1 року.
Термін: 1 рік, далі – кордон перетинається з оновленням документів.
Штрафи: положення Стамбульської конвенції є спірними, а пряма відповідальність не передбачена законодавством України.
Загальна інформація: схема не вимагає постійного перетинання кордону. Юридично автомобіль належить компанії-нерезидента, і прямого юридичного зв'язку між автомобілем і новим «власником» немає. Це найпопулярніша схема для численних компаній, що будують на цьому бізнес та беруть у середньому 1000-1500 євро за свої послуги.
Існуючі шпаринки призвели до того, що із сусідніх держав в Україну хлинув потік старих автівок на іноземних номерах з «власниками», що вважають виправданою спробу обдурити державу та своїх співвітчизників. При цьому прибічники нерозмитненого ввозу автомобілів називають себе дискримінованими перед іноземцями та вимагають автомобілі, як у Європі. Адже за чинним законодавством українці мають право на транзит терміном у 5 або 10 днів, натомість іноземці – на тимчасовий ввіз строком аж до 1 року. Втім, якщо зважати на закордонний досвід, у Європі також при ввезенні автомобіля з іноземною реєстрацією строком більш ніж на півроку особа зобов’язана поставити ТЗ на реєстрацію та сплатити усі податки. Тож існуючі в Україні законодавчі норми відповідають європейським стандартам, і їх треба виконувати, а не створювати нові неправомірні схеми, заганяючи автомобільний ринок все більше у тіньовий формат.
«Хочемо, як в Європі!»
Це гасло регулярно лунає від українців-поборників нерозмитненого ввозу автомобілів. Та чи замислюються вони, що таке – бути автовласником у Європі?..
Експлуатація автомобіля у розвинених країнах Європи – задоволення не з дешевих, адже передбачає низку додаткових платежів:
1. Обов'язкова страховка. Так, у Німеччині її вартість визначається більше ніж за 20 різними параметрами, зокрема, – вік і стать водія, стаж водіння, кількість страхових випадків з даною моделлю і навіть даною модифікацією тощо. Розмір її може відрізнятися дуже сильно, і змінюватися в діапазоні 100-1000 євро на рік.
2. Техогляд TUV. У Німеччині його проходять автомобілі старше 3-х років кожні 2 роки. Вартість – від 80 до 120 євро. Якщо за результатами техогляду виникають певні зауваження щодо ТЗ, експлуатація забороняється до їх усунення. В інакшому випадку автомобіль утилізують. Будь-який ремонт виконується за нормами заводу-виготовлювача, а відтак, обходиться досить дорого. Втім, існує можливість забрати автомобіль, що не пройшов техогляд, з діагностичній станції з метою продажу «на експорт». І тоді машина потрапить на польсько-литовський ринок, де місцеві умільці приведуть її до товарного вигляду, і звідки її вже заберуть українці у гонитві за дешевими авто.
У Франції вартість техогляду трохи дешевше (60-90 євро). Автомобіль з 4-го року використання проходить раз на два роки, а після 10 років – щороку. Діагностична карта техогляду включає 124 параметра, з яких впливають на допуск до експлуатації всього 10. І ремонт так само, як і в Німеччині, буде виконуватися виключно за технологічними картами.
3. Податок на володіння автомобілем. Для німецьких автовласників величина цього податку залежить від об'єму двигуна, типу палива і кількості СО2, що викидається в атмосферу. Кожні 100 см3 обійдуться власникові бензинового авто 2 євро, дизельного авто з фільтром сажі – 9,5 євро, дизельного авто без фільтру сажі – 10,7 євро. У Франції аналогічна ситуація, тільки податок встановлюється не на обсяг двигуна, а на його потужність.
4. Екологічний податок на величину викидів СО2. Він визначається в залежності від маси (г/км) виробленого в атмосферу вуглекислого газу на 100 км шляху. Кожен зайвий г/км забруднення понад встановленої норми у 95 г/км обійдеться власнику в 2 євро на рік (норми 2014 р.).
Схожа ситуація з податками і зборами в Австрії, Нідерландах, Бельгії. Згідно з результатами дослідження LeasePlan, найвища вартість володіння власним авто в Норвегії. У цій північній країні зміст машини з бензиновим мотором обходиться в середньому в 708 євро на місяць (дизельним – 681 євро). Абсолютним лідером з дешевизни утримання авто є Угорщина (бензинове авто – 364 євро в місяць, дизельне – 369 євро). При складанні рейтингу фахівці враховували вартість автомобіля в конкретній країні, страховку на нього, ціни на запчастини і ТО, втрату вартості, податки та інші платежі.
В Україні ж, за оцінками ФРА, у середньому експлуатація авто обходиться до 2800 євро на рік (на прикладі Kia Rio з бензиновим двигуном об'ємом 1,4 л). У розрахунки бралися до уваги такі витрати:
Таким чином, в Україні експлуатація авто обходиться майже вдвічі меньше, аніж в Німеччині. З урахуванням страховок, податків, техогляду, палива, парковки, дорожних зборів, регулярного сервісу, заміни шин та інших факторів загальна вартість користування авто в Європі виливається в кілька тисяч євро на рік. І чим старіше стає автомобіль, тим більше зростають витрати на його утримання. Річний податок за скромний старий автомобіль, викиди якого відповідають нормам Euro-1, може перевищувати витрати по утриманню 5-літрового позашляховика, що відповідає нормам Євро-6. У містах Німеччини, є навіть зони, в які не допускають машини, оснащені дизельними або старими бензиновими двигунами. І коли досягається точка неповернення, коли утримувати авто стає дорожче, аніж купити новий, – тоді авто потрапляє в коло інтересів польсько-литовського бізнесу.
За даними LeasePlan та ФРА
Беріть, українці, що нам не згодиться
Найбільш активні користувачі автомобілів – жителі Німеччини, Франції, Нідерландів. Водії там, як правило, довго не відмовляються від своїх машин, хоч тривале обслуговування і вимагає серйозних витрат. І коли ця цифра перевищує допустиму, власник приймає рішення про продаж. Актуальна ціна формується з ряду показників, серед яких популярність моделі, рік її випуску, комплектація і стан.
Зазвичай, власники дійсно хороших авто віддають перевагу займатися збутом самостійно. Якщо ж транспорт в незадовільному стані або власник бажає отримати хоча б мінімальну суму в короткі терміни – машина отримує позначку в техпаспорті «Продаж на експорт», що звільняє від оподаткування та мита на кордоні, та опиняється на польсько-литовському ринку.
Справа у тому, що цей тип авто не цікавить жителів розвинених країн, адже, як ми вже зазначали, їх обслуговування може обійтися дорожче, ніж покупка нового сучасного авто. Чого не скажеш про представників оптового бізнесу у Польщі та Литві, які залюбки беруться за продаж такого транспорту. Адже, чим старіша машина і чим вона сильніше розбита, тим вона дешевша, і тим більше бажаючих приїде за «автомобілями, як в Європі».
Коли такий товар доставляють, його одразу ж передають механікам, які за короткий час приводять його в необхідний для продажу стан, а шалені показники пробігу «скручують». Зазначимо, що у тій самій Німеччині навмисна зміна показників передбачає кримінальну відповідальність.
При цьому, такий «відреставрований» автомобіль навіть буде їздити. Але не факт, що далеко і довго, якщо новий власник заздалегідь не піде на значні витрати, замінюючи комплектуючі і проводячи ремонтні роботи, вартість яких може перевищити ціну самої покупки.
Наостанок додамо, що на початку літа литовська митниця перевірила близько 1,3 тис вживаних автомобілів, і, за попередніми даними, 11% визнані відходами. Це означає, що такі імпортовані в Литву автомобілі повинні бути знищені або утилізовані як відходи. Натомість вони потрапляють на вулиці нашої держави…
Експортна лихоманка
До чого ж призведе навала таких автомобілів? Якщо узагальнити, існує чотири групи ризиків:
1. Криміногенна. Неврегульоване ввезення автомобілів з іноземною реєстрацією – це проблема не тільки учасників ринку, але також питання безпеки на дорогах. У прикордонних областях, для яких особливо актуальне ввезення такого транспорту, майже кожне друге серйозне ДТП – це аварії з участю авто з іноземною реєстрацією. Якщо ж винуватець аварії на такому авто втік з місця події, розшукати його можливо, але досить складно. Це призводить до відсутності покарання порушників дорожнього руху та їх неправомірних вчинків на дорозі.
2. Соціальна. Легалізація безподаткового ввозу автомобілів з іноземною реєстрацією створює вкрай нерівні умови для українських громадян. Держава не може допускати подвійність системи, коли одні громадяни сплачують усі податки, а інші користуються шпаринами у законодавстві і ввозять автомобілі, не сплачуючи до бюджету жодної копійки. Правила гри, в даному випадку – законодавство, має бути однаковим для усіх.
3. Економічна. Використання перерахованих вище схем ввезення ТЗ призводить до падіння обсягів продажів легально ввезених нових автомобілів і сплачених імпортерами та дилерами митних платежів, а також акцизного збору до Державного бюджету України.
4. Екологічна. Автомобілі, які завозяться за такими схемами, зазвичай мають норми вихлопу нижче Євро-5. В Україні ж і так спостерігається катастрофічне старіння автопарку – станом на поточний рік середній вік автомобіля становить близько 19,6 років. Це перше місце у Європі та друге місце у світі після Куби. Для порівняння – середній вік автопарку у ЄС – 8-10 років.
Підсумовуючи усе вищесказане, хотілося б наголосити… Схема «щоб усе було, і нічого б за це не було» у сучасному цивілізованому суспільстві не працює. Тож гасло «Жити, як в Європі» потрібно не декларувати, прикриваючи неправомірні дії, а виконувати.
